Синій та жовтий — кольори нашого неба та ланів пшениці, кольори Азовського й Чорного морів і неймовірних світанків, кольори шевронів і стягів наших захисників.
Наші. Бо про нашу ідентичність. Про свободу та гордість. Про сміливість.
Наш державний стяг вже давно перестав бути просто прапором. Для кожного він — особистий символ. Боротьби, сили, спротиву окупантам. Ми з гордістю тримаємо його в руках.
І зараз тут, на Донеччині, з упевненістю захищати наш прапор та нашу незалежність, наші міста та наших людей — стоїмо всі разом. І вистоїмо!
Бо за нами правда! Ми робимо все можливе, щоб стримати ворога і повернути назад наші території. І я вірю і знаю: день, коли прапори замайорять у Донецьку та Маріуполі, у Горлівці та Бахмуті, у всіх куточках нашої Донеччини — неодмінно буде!
Бо Донеччина — Україна. Боремось за свої кольори. За свій дім. За нашу країну!