Після звільнення у липні 2014 року низки міст північної частини Донеччини сили антитерористичної операції просувались у напрямку Донецька.
Командуванням Сектору «Б» було прийнято рішення про звільнення міста Красногорівка. До операції було залучено військовослужбовців 20-го окремого мотопіхотного батальйону, 3-го полку спеціального призначення, добровольців батальйонів «Донбас» та «Правий сектор», а також кілька одиниць важкого озброєння та бронетехніки.
1 серпня 2014 року дві штурмові групи сил АТО обійшли Красногорівку з півночі та зайшли у місто з тилу. Атака українськими військами зі сходу стала абсолютною несподіванкою для російських найманців. Одна зі штурмових груп атакувала центральну частину міста з адмінбудівлями, в той час як інша перевіряла південну, промислову частину Красногорівки. Військовий спецназ діяв у північній частині міста. Нечисельна група 20-го БТрО вела сковуючі та відволікаючі дії на заході. Опорний пункт бойовиків в районі Собачої гірки був знищений мінометним вогнем. Оборона противника розвалилася майже відразу. Єдиним серйозним зіткненням став бій у районі міського військкомату. Силам АТО знадобився день для визволення Красногорівки.
З дня визволення місто Красногорівка знаходилась під періодичними обстрілами російської армії, внаслідок яких загинули військовослужбовці та цивільне населення, була пошкоджена цивільна інфраструктура. Разом з цим місто відновлювалось, розбудовувалось та намагалось жити спокійним мирним життям.
З початком широкомасштабного вторгнення рф на територію України окупаційні війська постійно обстрілюють місто. Українські військові, які дев`ятий рік боронять Красногорівку, тримають оборону, однак лише евакуація за цих складних обставин зможе зберегти життя кожного мешканця міста.