10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй була прийнята Загальна декларація прав людини – перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини. У 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини.
Декларація стала результатом безпосереднього досвіду Другої Світової Війни. Документ проголосив невід'ємне й обов'язкове дотримання широкого кола громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини. Всі 30 статей базуються на визнанні гідності всіх людей, рівності їхніх прав, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та загального миру. Декларація проголошує, що права і свободи людини не можуть бути обмежені за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних переконань, національного або соціального походження, майнового стану. Серед проголошених прав найважливішими є такі:
- рівність усіх перед законом,
- презумпція невинності,
- недоторканність особи,
- недопустимість неправомірного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, честь і репутацію людини,
- право на політичну діяльність, працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення,
- право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення до неї,
- право на свободу переконань і вільне їх поширення.
Положення Декларації стали правовою основою для стандартів, прийнятих Радою Європи, та для удосконалення національних правових систем, які гарантують неухильне й послідовне дотримання прав людини.
Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 році було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, у 1949 році - Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, у 1950 році – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, у 1959 році – Декларацію прав дитини, у 1966 році – Міжнародний пакт про громадянські й політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.
За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний Комісаріат ООН з прав людини. Верховний комісар відряджає своїх посланців в різні країни світу для складання звітів про дотримання прав людини на місцях.
Декларацію ратифікувала більшість держав світу, в тому числі Україна. Розділ II Конституції України зафіксував права, свободи та обов'язки людини і громадянина, які відповідають стандартам декларації та іншим міжнародно-правовим актам. Положення Декларації стали нормами прямої дії для сучасного вітчизняного законодавства.
Сьогодні Україна зіштовхнулася з особливою жорстокістю та неповагою до прав людини, порушенням її прав та свобод на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях Донецької та Луганської областей та Автономної Республіки Крим.
Щорічно, 10 грудня, проводиться пленарне засідання Організації Об’єднаних націй під час якої відзначаються ті, хто зробив вагомий внесок у захист людських прав і свобод, а Норвезькій Нобелівський комітет в Осло вручає 10 грудня Нобелівську нагороду миру.