Щороку 10 грудня відзначається Міжнародний день захисту прав людини. Ця дата приурочена до ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини — першого глобального документа, який визначив базові права та свободи кожної людини незалежно від її походження, національності, вірувань чи соціального становища.
Після Другої світової війни людство вперше усвідомило масштаб трагедій, спричинених порушенням людської гідності, расизмом, тоталітаризмом і масовими злочинами. Саме тому держави-члени ООН почали працювати над універсальним документом, здатним закласти фундамент для майбутньої системи правового захисту людини.
Результатом цієї роботи стала Загальна декларація прав людини, проголошена 10 грудня 1948 року. У 1950 році Генеральна Асамблея ООН офіційно встановила 10 грудня як День прав людини, щоб світ щорічно згадував про важливість прав і свобод людини.
Документ складається з 30 статей, які визначають принципи, що сьогодні вважаються загальнолюдськими цінностями. Серед них: право на життя, свободу та особисту недоторканність; заборона рабства та катувань; свобода думки, совісті, релігії та висловлювання; право на освіту, працю, медичний захист; рівність усіх людей незалежно від статі, раси, мови, релігії чи поглядів.
Загальна декларація стала основою для багатьох міжнародних документів, конституцій та систем правового захисту у різних країнах світу.
Впродовж багатьох років міжнародна спільнота докладала чималих зусиль для зміцнення міжнародного права, вдосконалення механізмів захисту прав і свобод людини, а також протидії будь-яким формам дискримінації. Однак закріплення того чи іншого права в певних документах – це далеко не кінець довгої і важкої дороги. Важливо не просто задекларувати право, а й забезпечити його реалізацію.
Розпочавши збройну агресію проти України, росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та спричинила масові порушення прав і свобод людини. І сьогодні, в умовах війни, ми фактично виборюємо закріплені в багатьох міжнародних документах права. Саме тому для кожного з нас вони набувають особливого значення. Хто, як не українці, можуть краще розуміти справжню ціну прав і свобод, виборених крізь роки боротьби, випробувань та прагнення до гідного життя.
В умовах воєнного стану забезпечення реалізації, гарантування та захист прав і свобод людини є не лише важливим, а й надскладним завданням для держави. Права людини – це не лише юридичні норми, але й фундамент для побудови справедливого, мирного та прогресивного суспільства, а дотримання принципів рівності та поваги до людської гідності є основою для безпечного майбутнього.