Щорічно 11 квітня світ відзначає Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Саме в цей день в 1945 році в’язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на волю.
Широке поширення концентраційні табори отримали у нацистській Німеччині. В них утримувалися, як правило, політв’язні, а також особи, які переслідувалися за расовими, релігійними, соціальними та іншими мотивами.
Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше
14 тисяч концтаборів. За визнанням самих нацистів, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.
Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара і почав функціонувати 19 липня 1937 року. За 8 років близько 239 тис. осіб були в’язнями Бухенвальда. Спочатку це були німецькі політв’язні, пізніше, в роки Другої світової війни – представники багатьох інших національностей. Значна частина ув’язнених загинула вже в період будівництва табору, яке велося без використання техніки. Ув’язнених експлуатували також власники великих промислових фірм, чиї підприємства були розташовані в районі Бухенвальда (Сіменс, Юнкерс та ін.). За роки Другої світової в Бухенвальді було страчено близько 10 тис. військовополонених, з них 8,5 тис. – радянські військові. Всього ж за роки існування у цьому концтаборі було замучено 56 тис. ув’язнених 18 національностей.
11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальда, дізнавшись про підхід союзних військ, успішно здійснили збройне повстання, обеззброїли і захопили в полон близько 80 солдатів охорони та взяли в свої руки керівництво табором. А вже за дві доби американські війська, які знаходилися поблизу, дісталися табору. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувалися від знищення, оскільки нацистська влада напередодні віддала наказ про фізичне винищення усіх ув’язнених.
На Нюрнберзькому процесі 1946 року міжнародний суд визнав, що ув’язнення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання у примусовому порядку їхньої праці на користь Німеччини, не лише воєнний злочин – це злочин проти людства.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року показало, що світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Один із виявів того, що рашисти багато в чому наслідують найогидніші злодіяння гітлерівців, зокрема в поводженні з невільниками в місцях ув’язнення, - концентраційний табір для українських військовополонених поблизу Оленівки. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські окупаційні війська вчинили масове вбивство українських військовополонених — захисників «Азовсталі» в Маріуполі. Від вибухів на території Оленівської колонії № 120, де утримували українських захисників, загинули 53 полонених, понад 130 було поранено.
Сьогодні Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли тяжкий шлях через концентраційні табори. В цей день ми віддаємо данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах, в тому числі розташованих на території України. Це концтабори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький», в яких за роки Другої світової війни загинуло понад 12 мільйонів людей з 30-ти країн світу.