З 2002 року завдяки Міжнародній організації праці в усьому світі 12 червня відзначають День боротьби за ліквідацію дитячої праці. Він привертає увагу до становища дітей, залучених до дитячої праці, а особливо її найгірших форм: рабства і примусових робіт, праці в небезпечних умовах, залучення дітей у торгівлю наркотиками і заняттям проституцією, та підкреслення важливості боротьби із проблемами, спричиненими існуванням дитячої праці.
Дитяча праця – це праця, виконання якої є небезпечним і шкідливим для дитини, заборонена міжнародним та національним законодавством.
Відповідно до статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» до найгіршіх форм дитячої праці відносять:
роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей;
усі форми рабства або практика, подібна до рабства, наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання у збройних конфліктах;
використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах.
За Конвенцією Міжнародної організації праці, будь-яка форма праці, яка може з високою долею вірогідності зашкодити фізичному чи психічному здоров’ю дітей, їхній безпеці чи моральності не повинна виконуватися особами, які не досягли 18-річного віку.
З 2000 року, протягом майже двох десятиліть, світ робив стійкий прогрес у скороченні дитячої праці. Але в останні роки конфлікти, кризи та пандемія COVID-19 занурили ще більше сімей у бідність – і змусили мільйони дітей до дитячої праці. Найбільший сплеск дитячої праці спостерігається серед дітей у віці 5-11 років. Майже кожна десята дитина у світі займається дитячою працею.
Конституція України забороняє будь-яку примусову працю. Законодавством не дозволяється приймати на роботу осіб молодше 16 років. Як виняток, можна приймати на роботу 15-річних, заручившись при цьому письмовою згодою одного з батьків. Залучення дітей до домашньої праці обмежується 24 годинами на тиждень за умови, що ця праця не буде перешкоджати отриманню дитиною загальної середньої освіти та здоров’ю дитини.
Кримінальним кодексом України: стаття 149 (торгівля людьми), статті 150 (експлуатація дітей) та 1501 (використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом) передбачена кримінальна відповідальність за вчинення проти дитини протиправних дій.
Усім, кому стали відомі випадки порушення прав дитини та залучення її до найгірших форм дитячої праці, можна безкоштовно звернутися до Урядового контактного центру за номером 15-45 або до Національної гарячої лінії для дітей та молоді за номером 0 800-500-225.