12 жовтня в Україні відзначають День військового капелана. Це професійне свято людей особливої та жертовної місії - військових священників, які без зброї в руках, але з непохитною вірою, словом підтримки та молитвою стоять пліч-о-пліч з українськими захисниками і захисницями. Вони забезпечують духовну стійкість, наснагу та релігійні потреби військовослужбовців у районах ведення бойових дій, на полігонах, у шпиталях та місцях постійної дислокації.
Історія відзначення цього дня тісно пов’язана із постаттю святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, день пам’яті якого за новоюліанським календарем припадає саме на 12 жовтня. Святого Мартина вважають першим історичним покровителем та засновником військового духовенства. За біблійними переказами, Мартин служив у римському війську й одного разу холодної зими зустрів жебрака, який замерзав, і віддав йому половину свого військового плаща. Згодом цю реліквію, яку називали капою, зберігали у спеціальному похідному храмі — капелі, а військового священника, котрий відповідав за неї та проводив богослужіння, почали називати капеланом.
З перших днів Війни за Незалежність України священники різних релігійних конфесій вирушили на фронт як добровольці та волонтери. Вони купували захисне спорядження, привозили гуманітарну допомогу та духовно підтримували бійців у найгарячіших точках. У 2016 році в Збройних Силах України розпочалося офіційне впровадження капеланських посад як цивільних працівників, а 30 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила історичний Закон України «Про службу військового капеланства», що повністю змінив архітектуру цієї структури. Капелани офіційно інтегрувалися до лав Сил оборони України.
До ключових напрямів діяльності капелана належить душпастирська опіка, що включає здійснення релігійних обрядів, сповідей, причасть, хрещень, проведення молитов і молебнів для бійців. Важливою складовою є духовна та психологічна допомога воїнам у подоланні бойового стресу, страху смерті, адаптації до критичних ситуацій та профілактиці посттравматичних розладів. Також капелани забезпечують етичне консультування, надаючи поради командирам підрозділів щодо релігійної ситуації та врахування релігійних традицій під час планування внутрішнього розпорядку. Окремим великим пластом роботи є служба у госпіталях, підтримка ветеранів, душпастирська опіка сімей загиблих героїв, полонених чи зниклих безвісти.
Військові капелани — це лікарі людських душ на війні, які допомагають військовим зберегти людяність серед жорстокості та не втратити внутрішнє світло.