Навесні 2014 року Донеччина опинилася в епіцентрі буремних подій: росія вперше, зірвавши маску дружньої країни-сусіда, силами проросійських найманців, а згодом і регулярної армії, розпочала захоплення територій України. Безліч населених пунктів опинилися в окупації. Вже у травні Збройні сили України разом із добровольчими батальйонами почали звільняти населені пункти області. Сьогодні важливо зберігати пам’ять про Героїв, що відважно стали на захист України з перших днів війни та сплатили і продовжують сплачувати надвисоку ціну за нашу свободу.
У ніч на 13 травня група російських бойовиків чисельністю до двадцяти чоловік просочилася крізь периметр оточення та висунулася до села Маячка Черкаської громади. Очевидно, що терористи мали чималий бойовий досвід, інакше складно пояснити, чому вони змогли вибрати для засідки дуже вдале місце - міст перед Краматорським водосховищем. Сама засідка теж була організована доволі технічно.
Близько 12:30 тилова колона 95-ї окремої десантно-штурмової бригади наблизилася до засідки. Природно, що на під’їзді до мосту група скинула швидкість, ставши легкою мішенню для ворога. Сама колона складалася з двох БТР-80 і трьох вантажівок ГАЗ-66 з мінометами, водою та продуктами для забезпечення українських блокпостів.
Першим пострілом з РПГ було підбито головний БТР-80, який заблокував дорогу на міст всій колоні. Одночасно нападниками був відкритий шквальний вогонь зі стрілецької зброї. БТР, який йшов другим, протаранив головний бронетранспортер, зіштовхнув його з дороги і розблокував дорогу. Після прямого влучання гранати в моторний відсік машина зупинилася.
Військовослужбовці прийняли бій, який тривав майже годину.
Водій головного БТРа - солдат Сергій Соловйов - зміг запустити двигун та вивести машину із зони обстрілу.
Машини ГАЗ-66 у перші хвилини бою потрапили під ворожий вогонь. Водій однієї з них направив машину вниз, до озера, а дві інші, на яких знаходилися міномети, продовжили рух. Внаслідок влучання куль у кузови машин в одній з них майно було повністю знищено, а в іншій – частково вціліло.
Російські військові швидко покинули місце нападу, тому їх пошук резервними групами нічого не дав.
Того дня під час бою отримали поранення різного ступеня 8 військовослужбовців, загинуло - 6: майор Вадим Заброцький; капітан Віталій Дульчик; сержант Віталій Рудий; сержант Олег Славіцький; молодший сержант Сергій Хрущ; старший солдат Олександр Якимов.
Указами Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу всі загиблі військовослужбовці нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
На той час це були найбільші втрати бригади у Війні за Незалежність України.