На знак поваги до Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які, ризикуючи своїм життям та життям рідних, допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту, постановою Верховної Ради України від 02 лютого 2021 року № 1178-ІХ «Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни» в Україні було встановлено День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, який відзначається щороку 14 травня.
Українці стали однією з найбільших груп серед Праведників народів світу. Це почесне звання, яке надає Держава Ізраїль через Меморіал Катастрофи «Яд Вашем». Станом на 2026 рік його отримали понад 2 700 громадян України, які рятували євреїв у різних регіонах - у містах і селах, на окупованих територіях, у підпіллі й навіть у лавах радянських і польських партизанських загонів.
Часто це були звичайні люди - селяни, священники, вчителі, лікарі, - які не шукали слави, а керувалися совістю та співчуттям. Серед відомих рятівників - родини Суховерків, Мельників, Козленків, Шевченків, а також лікарка Марія Гайдай, священник Омелян Ковч та багато інших. Деякі з них заплатили за свою допомогу євреям найдорожчим — власним життям.
Дату пам’ятного дня було обрано не випадково - саме 14 травня 1942 року в окупованому Рівному розстріляли родину Суховерків, яка переховувала єврейську дівчинку. Їхній подвиг став символом незламності всіх українців, які не злякалися нацистського терору.
Під час нацистської окупації України з 1941 по 1944 рік нацистським режимом було знищено понад 1,5 мільйона євреїв - майже 60% довоєнного єврейського населення України. Це стало частиною загальноєвропейського плану «остаточного розв’язання єврейського питання», ініційованого нацистською Німеччиною. Масове винищення євреїв на українських землях стало однією з найтрагічніших сторінок Голокосту — геноциду, вчиненого проти єврейського народу.
На відміну від Західної Європи, де євреїв зазвичай депортували до концтаборів, в Україні значну їх частину було вбито на місці, часто безпосередньо біля своїх домівок. Нацисти використовували масові розстріли, які проводили айнзацгрупи, німецька поліція, а також місцеві колаборанти.
Попри всі можливі наслідки, у надзвичайно складних умовах тисячі українців, піддаючи ризику власне життя і життя своїх рідних, рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування.
Голокост в Україні мав катастрофічні наслідки не лише для єврейської громади, а й для всієї історичної пам’яті країни. До війни євреї становили вагому частку населення багатьох міст - у культурному, економічному та суспільному житті. Їхнє масове знищення змінило етнічну мапу України назавжди.
Саме тому збереження пам’яті про Голокост і вшанування Праведників народів світу з України - це важливий моральний обов’язок сучасного суспільства, важлива частина національної пам’яті, яка свідчить про гуманізм і гідність українського народу навіть у найчорніші часи історії.