Васильченко Степан Васильович (справжнє прізвище - Панасенко) (08.01.1879-11.08.1932) - український письменник-новеліст і педагог. Народився у м. Ічня Чернігівської області. У 1905 році переїхав на Донеччину, учителював у с. Щербинівка (нині м. Торецьк). Написав багато оповідань про життя школи, підлітків та вчителів, публікувався у газетах та журналах. Письменником написано багато п’єс, які ставилися на сценах театрів. Співавтор книги «Шевченкові дні».
У літературний процес Васильченко включився зрілим митцем зі своїм власним поетичним голосом у 1910 р., коли з'явились друком такі оригінальні його твори, як «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка» тощо, пройняті любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості. Цьому передували тривалі роки становлення світоглядно-естетичних поглядів письменника, напружених пошуків ідей та форм художнього осмислення дійсності.
Не випадково однією з провідних тем творчості Васильченка є життя народних учителів, яке було йому — педагогові за фахом і покликанням — особливо близьким. «Записки вчителя» (1898 — 1905) та інші щоденникові записи, куди Васильченко, за його визнанням, систематично «заносив свої учительські жалі та кривди», стали згодом документальною основою багатьох реалістичних новел і оповідань.
Після подій 1917 року активно включився в будівництво нового життя. Подорожував Україною, вчителював у школі (1920– 28). Багато років працював над романом про Т.Шевченка «Широкий шлях», але завершив лише 1-шу частину – «В бур'янах» (вийшла посмертно, 1938). Опанував різні літературні жанри, займався перекладами українською мовою творів В.Короленка, О.Серафимовича, М.Гоголя, М.Лєскова.
Управління культури і туризму облдержадміністрації