Впродовж останніх восьми років 19 червня у світі відзначають Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом. Для України дев’ятий рік поспіль – щоденна боротьба з агресією російської федерації, зокрема і сексуальним насильством щодо українців.
У 2015 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 19 червня кожного року Міжнародним днем боротьби з сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом.
Дата 19 червня була обрана невипадково. Саме у цей день 2008 року Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію 1820, яка стала одним із перших ґрунтовних політичних документів, спрямованих на подолання та відвернення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Зокрема резолюція:
визнає сексуальне насильство тактикою ведення війни та перешкодою для відбудови миру;
вимагає негайно припинити вчинення сексуального насильства усіма сторонами збройного конфлікту;
визнає, що сексуальне насильство може бути воєнним злочином, злочином проти людяності чи геноцидом;
закликає держави підтримувати розвиток національної судової та медичної систем для надання допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, тощо.
У російсько-українській війні факти застосування сексуального насильства мали місце з 2014 року. Але після повномасштабного вторгнення рф війська агресора застосовують сексуальне насилля саме як метод ведення війни в небачених раніше масштабах – зокрема, для залякування, помсти чи «покарання» цивільного населення на окупованих територіях. Сексуальне насилля застосовується до жінок, чоловіків та дітей.
На сьогодні Генеральною прокуратурою розслідується щонайменше 195 випадків сексуального насильства, пов’язаних з військовою агресією рф проти України. Більшість з них зафіксовано на Херсонщині, на другому місці Київщина, на третьому – Донеччина.
Варто пам’ятати, що реакція на сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, в жодному разі не може залишатись на рівні «добре, що хоч так», бо це насправді міжнародний злочин, який вчиняє псевдовійськовослужбовець, воєнний злочинець, що має бути неодмінно притягнений до відповідальності. Адже безкарність, особливо в умовах збройного конфлікту, призводить до вчинення нових злочинів, а відтак і збільшення кількості постраждалих осіб.