2 травня виповнюються десяті роковини трагічних подій в Одесі, коли ціною десятків людських життів було зупинено повзучий наступ «русскої весни». Довкола тих подій певні джерела досі намагаються роздмухувати різні політичні спекуляції, але важливо пам'ятати, що події 2 травня стали кривавим розв'язком провокацій, розгорнутих навесні 2014 року проросійськими силами в Одесі.
Уперше проросійські сили в Одесі заявили про себе 19 лютого 2014 року, коли на площі перед обласною державною адміністрацією було жорстоко розігнано мирну акцію протесту проти вбивств учасників Революції Гідності в Києві. Озброєні кийками декілька сотень учасників антимайдану жорстоко побили багатьох проукраїнських активістів і журналістів.
За декілька днів по тому українські патріоти створили в місті самооборону. 1 березня відбулася одна з наймасштабніших в Одесі акцій останніх десятиліть – Марш миру. Близько 10 тисяч його учасників пройшли містом до генерального консульства російської федерації з вимогами припинити збройну агресію проти України та окупацію Криму. Під тиском громадськості депутати Одеської облради закликали до недопущення вторгнення іноземних військ в Україну. Як свідчать дані Служби безпеки України, проросійські акції в Одесі взимку-навесні 2014 року інспірувалися з росії. Лідери одеських сепаратистів отримували прямі вказівки та інструкції щодо розхитування ситуації в місті від кураторів з москви.
У відповідь на рішення Одеської облради, 9 березня 2014 року проросійські сили облаштували на Куликовому полі наметове містечко. Вони проводили численні акції, неодноразово закликали керівництво росії ввести війська в Україну, водночас переслідували проукраїнських активістів. Серед організаторів акцій на Куликовому полі були громадяни росії, зокрема Антон Раєвський, один із ватажків російських неонацистів, в майбутньому бойовик, учасник збройної агресії рф на сході України, та Євген Мефьодов, згодом засуджений за організацію заворушень в Одесі.
Напередодні 2 травня організатори протестів на Куликовому полі оголосили повну мобілізацію у відповідь на плани українських активістів пройти Маршем миру разом з футбольними фанами місцевого «Чорноморця» і харківського «Металіста». Матч між командами мав відбутися цього дня в Одесі.
По обіді, коли колона учасників Маршу миру вирушила з Соборної площі, дорогу їм перекрили люди з Куликового поля. На вулиці Грецькій відбулися сутички. Шестеро одеситів прямо в центрі міста були буквально розстріляні проросійськими бойовиками. Однією з перших жертв протистояння став сотник «Правого сектора», правник Ігор Іванов.
Місцеві підприємці, ресторатори, перехожі одесити, які того дня опинилися в центрі міста, підтримали учасників Маршу миру. Щоб зупинити озброєних бойовиків, зі столів і стільців вуличних кав’ярень, смітників, конструкцій зводилися барикади. Вулична бруківка ставала «набоями», а бензин з припаркованих автомобілів використовувався для «коктейлів Молотова».
І тут нападникам не допомогли ані травматична і вогнепальна зброя, ані лояльне ставлення міліції… За декілька годин інтенсивного вуличного протистояння сили бойовиків вичерпалися, і вони почали рятуватися втечею.
Українські активісти були сповнені рішучості покласти край діяльності заколотників в Одесі, розігнавши їх головний осередок – наметове містечко на Куликовому полі. Однак через годину після зіткнень на Грецькій вулиці вони застали порожніми намети на площі. Їх мешканці перебралися у Будинок профспілок на Куликовому полі. З даху та вікон будівлі по українських активістах почалася стрілянина, в них полетіли «коктейлі Молотова» та каміння.
У певний момент на маршових сходах Будинку профспілок розпочалася пожежа. Обставини її виникнення дотепер не з’ясовані. Синтетичний матеріал, що був складений під сходами, затягнув отруйним димом всю будівлю, а температура перевищувала всі критичні показники.
За результатами розслідування групи «2 травня», у Будинку профспілок від отруєння чадним газом і через падіння з висоти загинули близько 40 осіб. Багатьох забарикадованих врятували українські активісти, буквально знімаючи їх з вікон палаючої будівлі.
Як згодом заявить експертна група «2 травня», трагедія в Одесі – лише епізод в цілому калейдоскопі подій:
«В сенсі причин та наслідків події в Одесі не були ізольовані від подій, що відбувалися раніше в місті і в країні. Заворушенням 2 травня передувала низка подій: силова ліквідація наметового містечка Євромайдану в Одесі; барикадування входів до будинку ОДА та заклики «захистити будівлю від прибулих, чужих бойовиків»; масове побиття під стінами ОДА активістів і журналістів; спроба примусити обласну раду проголосити чергову «народну республіку» 3 березня 2014 року. Так само, знакові події відбулися після трагічної дати і були пов’язані з нею: зміна керівництва ОДА та силових структур області; заворушення та захоплення будинку міського управління міліції 4 травня; розслідування кримінальних справ різними правоохоронними органами, їх розгляд у судових інстанціях».
Події на Грецькій вулиці та Куликовому полі коштували життя багатьом учасникам протистояння з обох сторін. Після вигнання Януковича та до початку війни на сході України вони були найкривавішими. Втім, аналізуючи перебіг подій в країні на той час, можна дійти висновку, що спротив українців 2 травня в Одесі, а згодом і 9 травня в Маріуполі остаточно зупинив повзучу спецоперацію спецслужб росії під назвою «русская весна».
Вчинивши 24 лютого 2022 року повномасштабне збройне вторгнення в Україну, росія остаточно скинула маску «миротворця» та викрила своє агресивне, людиноненависницьке обличчя.
Сьогодні Одеса, Дніпро, Харків та інші міста України потерпають від щоденних ракетно-бомбових атак російських загарбників. Кожен із вчинюваних ворогом обстрілів призводить до загибелі та поранень цивільних мешканців, у тому числі дітей, спричиняє руйнування житлових будівель та об’єктів мирної інфраструктури. Всі ці трагічні факти вкотре підтверджують правоту патріотично налаштованих жителів Одеси, Харкова, інших міст півдня і сходу України, які вийшли навесні 2014 року на вулиці та надали рішучу відсіч російським зайдам і їхнім посіпакам з місцевих.
