10 років тому, у лютому 2014 року, російська федерація розв’язала війну проти України.
Цією збройною агресією проти нашої країни росія розпочала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки, встановлену після Другої світової війни. Світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури».
На початку сучасної російсько-української війни, 20 лютого 2014 року, були вперше зафіксовані перетини державного кордону України збройними силами російської федерації через Керченську протоку. Це відображено у Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
Наприкінці лютого 2014 року керівництво рф скористалося тимчасовим вакуумом влади в Україні, спровокованим втечею президента Януковича до росії, деморалізацією силовиків і розпочало захоплення територій України.
Росія готувалася до нападу заздалегідь. Упродовж багатьох років вона здійснювала проти України інформаційну та економічну агресію, вербувала зрадників у різних ешелонах української влади, створювала і фінансувала в Україні, а особливо на Кримському півострові, потужну агентурну мережу.
Крим став першим об’єктом агресії рф проти України. Ворог у березні 2014 року окупував АРК і Севастополь, а в квітні 2014 року розпочав вторгнення в Донецькій та Луганській областях.
27 лютого 2014 року підрозділи спеціального призначення та десантних військ рф захопили будівлі Ради міністрів і Верховної ради Автономної Республіки Крим, над якими підняли прапор рф, а депутати Верховної ради Криму «ухвалили» рішення про проведення так званого референдуму щодо статусу півострова. Цей псевдоплебісцит відбувся 16 березня при великій кількості озброєних російських
військовослужбовців, в умовах бойкотування «референдуму» Меджлісом кримськотатарського народу.
Перед тим – 1 березня 2014 року – рада федерації підтримала звернення путіна про дозвіл на застосування збройних сил рф на території України. Регулярні російські війська та парамілітарні формування захопили засоби масової інформації, установи зв’язку, летовища, паромну переправу в Керчі, блокували українські військові частини і військово-морські бази, де перебували кораблі ВМС України.
Також ворог взяв під контроль адміністративні будівлі і транспортні магістралі. 18 березня в Москві був підписаний так званий «договір про прийняття Криму до складу росії». 20 березня його «ратифікувала» державна дума рф, а 21 березня – рада федерації.
Невдовзі була розпочата й військова агресія рф на сході України.
У березні–квітні 2014 року російські спецслужби провели операцію з формування квазідержавного утворення – «Новоросії». З цією метою інспірували антиукраїнські виступи на сході та півдні України з використанням диверсантів, професійних провокаторів і завезених найманців з росії та інших країн. Створені на їх основі незаконні збройні формування (НЗФ) захоплювали адміністративні будівлі, знищували українську символіку, влаштовували збройні напади на військові об’єкти. Під прикриттям «загрози вторгнення» росія розгорнула потужне угруповання військ вздовж державного кордону України.
2 березня 2014 року Збройні Сили України були приведені в повну бойову готовність, а 17 березня в Україні оголосили часткову мобілізацію. Створювалися нові силові структури, до лав яких масово вливалися добровольці. Багато хто записувався в них просто з Майдану. Так 13 березня створили Національну гвардію України як військове формування з правоохоронними функціями. У квітні 2014 року почалося створення у складі МВС підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення, які також комплектувалися на добровільній основі. Всього було створено 38 таких підрозділів.
На початку збройного конфлікту на сході України рф відправила туди кадрових військових «відпускників» та «відставників», ветеранів кавказьких та балканських війн, інших «гарячих точок» і просто злочинців, що змішались із завербованими місцевими жителями.
До початку квітня 2014 року російські спецслужби дестабілізували обстановку в Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Одеській та Дніпропетровській областях. 6 квітня 2014 року захопили будівлі обласних державних адміністрацій у Донецьку та Харкові, а в Луганську – приміщення управління СБУ разом із арсеналом стрілецької зброї. 7 квітня 2014 року колаборанти проголосили створення так званих Донецької і Харківської народних республік, а в Луганську створили «штаб Південно-східного спротиву» та висунули вимоги щодо виходу східних регіонів зі складу України. Створення так званої Луганської народної республіки було проголошено 27 квітня.
8 квітня підрозділи спеціального призначення МВС України звільнили адміністративні приміщення в Харкові. Але в Донецькій та Луганській областях обстановка загострювалася. Терористичні групи під керівництвом російських офіцерів гіркіна, сисенка, безлера здійснювали напади на прикордонні загони, відділки міліції та СБУ, банки, залякували та вбивали місцеве населення, захоплювали заручників. 12 квітня 2014 року поблизу Слов’янська потрапила в засідку та зазнала втрат група офіцерів СБУ та підрозділу «Альфа». Саме тут відбувся перший бій представників сектору безпеки та оборони України з російською диверсійною групою.
14 квітня 2014 року виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Розпочалася Антитерористична операція (АТО).
Загалом за травень–вересень 2014 року сили АТО провели більше 40 операцій, звільнили понад дві третини окупованих територій, понад 100 населених пунктів Донецької та Луганської областей.
У 2014 році Збройні Сили України, підкріплені добровольцями, зупинили просування окупації, звільнили від загарбників частину захоплених територій, і до
24 лютого 2022 року основні події сучасної російсько-української війни точилися на сході нашої країни.
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року принесло війну на всю територію України…
Впродовж десяти років, від 20 лютого 2014 року, Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право вільного європейського та євроатлантичного вибору, за свій суверенітет і територіальну цілісність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть звільнені.
Національна єдність українців стала основою успішного спротиву. Україна переможе ворога й неодмінно відновить свою територіальну цілісність.
На знімках: Весна 2014 року. Російські окупанти блокували українських військових у частинах, а незгодних із загарбниками змушували покинути Крим. 2 березня 2014 року ЗСУ були приведені в повну бойову готовність, а 17 березня в Україні оголосили часткову мобілізацію. 14 квітня розпочалася Антитерористична операція (АТО).
