Указом Президента України від 11 лютого 2015 р. № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в Україні встановлено День Героїв Небесної Сотні, який відзначається щорічно 20 лютого.
День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську та національну відвагу й самовідданість, силу духу та стійкість громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України.
Це – день жалоби, оскільки пов’язаний із загибеллю громадян під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але водночас він закликає вшановувати не смерть, а боротьбу за гідне та вільне життя, жертовність і відвагу. Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця – це ті якості, які мали Герої Небесної Сотні та які гідні наслідування.
Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України.
Назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року.
21 лютим датовано вірші поетес Людмили Максимлюк і Тетяни Домашенко, в яких використано словосполучення «Небесна Сотня». Наступного дня про Героїв Небесної Сотні вже говорили зі сцени Майдану та писали на інтернет-ресурсах. На Урядовому порталі згадка про Героїв Небесної Сотні з’явилася 28 лютого 2014 року.
До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Серед них громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. Зі 107 Героїв Небесної Сотні – три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.
Смерть першого з Героїв Небесної Сотні, Павла Мазуренка, настала 22 грудня 2013 року внаслідок тілесних ушкоджень, завданих невідомими особами, одягненими у форму спецпризначенців. Останній із лав Небесної Сотні – Віктор Орленко - помер 3 червня 2015 року через ускладнення після вогнепального поранення, отриманого під час штурму Майдану силовиками 18 лютого 2014 року.
24 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила постанову № 774-VII «Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту». Документом передбачено подання Президенту України, після його обрання, пропозиції про присвоєння посмертно звання Герой України полеглим i смертельно пораненим цивільним учасникам збройних конфліктів під час мирних акцій протесту в Україні впродовж листопада 2013-го – лютого 2014 року. 21 листопада 2014 року Указом Президента України № 890/2014 звання Героя України присвоєно 99 загиблим учасникам Революції Гідності. Пропозиції щодо переліку нагороджуваних осіб дала громадська організація «Євромайдан SOS».
27 листопада 2014 року білоруса Михайла Жизневського та громадян Грузії Зураба Хурцію й Давида Кіпіані було нагороджено орденом Героїв Небесної Сотні (посмертно).
Указами Президента України від 20 лютого 2015 року № 94/2015 та 17 лютого 2016 № 56/2016 року звання Героя України посмертно присвоєно ще шістьом героям. Четверо з них – Юрій Дяковський, Юрій Поправка, Володимир Рибак та Дмитро Чернявський – загинули на Донеччині у березні та квітні 2014 року.
Указом Президента України від 13 червня 2017 року № 158/2017 було присвоєно звання Героя України єдиному іноземцю - громадянину Білорусі Михайлу Жизневському.
Серед Героїв Небесної Сотні є мешканці Донеччини:
Сергій Бондарев – народився 24 листопада 1981 року у Краматорську. Загинув на майдані Незалежності 18 лютого 2014 року в часовому проміжку від 19:30 до 20:30 від смертельних кульових поранень.
Володимир Наумов - народився 9 березня 1970 року в селищі Шевченко Покровського (тоді – Добропільського) району. У ніч проти 18 лютого 2014 року його затримали беркутівці через пов’язану на шиї жовту хустину Самооборони Майдану. Згодом тіло Володимира Наумова знайшли на Трухановому острові в Києві.
Іван Пантелєєв – народився 1 грудня 1981 року в Краматорську. Загинув 20 лютого 2014 року на Інститутській у часовому проміжку від 09:41 до 11:43 разом із 20 своїми побратимами.
Людмила Шеремет – народилась 21 листопада 1942 року у місті Макіївка. 19 лютого 2014 року Людмила Шеремет була смертельно поранена під стінами управління СБУ у Хмельницькому, коли намагалася запобігти стрілянині на місцевому Майдані. Протягом трьох днів лікарі Хмельницької міської лікарні боролися за її життя, але врятувати не вдалося. 22 лютого жінка померла.
Дмитро Чернявський - народився 5 березня 1992 року в селищі Хромове (тоді – Артемівське) Бахмутського району. Загинув 13 березня 2014 року у місті Донецьк після мітингу на підтримку територіальної цілісності України «За єдину Україну» на площі Леніна внаслідок ножового поранення в живіт.
Володимир Рибак – народився 30 листопада 1971 року в Горлівці. 17 квітня 2014 року Володимир Рибак намагався зняти прапор так званої «ДНР» із будівлі Горлівської міськради та встановити державний прапор України. Цього ж дня він був викрадений терористами угруповання Бєзлера та відправлений до міста Слов’янська. Там його тримали у захопленій російськими військами будівлі СБУ та піддали нелюдським тортурам. 19 квітня тіло Володимира знайшли місцеві рибалки в річці Казенний Торець біля селища Райгородок Краматорського (тоді - Слов’янського) району.
Серед активних учасників Революції Гідності був і 16-річний краматорець Степан Чубенко. З листопада 2013 року по лютий 2014 року хлопець брав активну участь в акціях проукраїнських сил в Краматорську та Києві. Згодом разом з друзями брав участь у мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську, допомагав українським військовим, які прибули в місто. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі прапор так званої «ДНР». Влітку 2014 року хлопець був затриманий у Донецьку незаконним збройними формуваннями так званої «ДНР» за жовто-блакитну стрічку та шарф футбольного клубу «Карпати». За свою проукраїнську позицію був підданий знущанням і тортурам бандформуванням «Керч». Наприкінці липня підлітка розстріляли і закопали біля дороги.
Облдержадміністрацією, обласною військовою адміністрацією та громадськими організаціями, що об’єднують учасників Революції Гідності, родини Героїв Небесної Сотні ініційовано включення Степана Чубенка до списку Героїв Небесної Сотні.
Пам’ятаймо!
За інформаційними матеріалами Українського інституту національної пам’яті