Анатолій Данилович Водолазький 22 травня 2014 року о 15.30 в місті Дружківка, окупованому з квітня по липень 2014 року, вийшов на одиночний пікет з прапором України на центральну площу міста. Анатолій Водолазький не зміг змиритися з тим, що в місті над всіма державними установами замінили Державний Прапор України на російські прапори. У той час російські війська на окупованих територіях Донеччини виявляли українських активістів та піддавали їх тортурам, вбивали. Розуміючи всі ризики для свого життя, Анатолій Данилович в найскладніший час для України зробив свій вибір – вийшов на пікет проти розколу України.
Вже через 10 хвилин, як він підняв Прапор України з’явились російські найманці та вивезли його до катівні Краматорська при мовчазній згоді місцевої міліції, яка навіть не намагалася зупинити фактично викрадення людини, яка стояла на українській землі під прапором своєї держави.
На щастя, Анатолій Водолазький зміг через добу вийти з «ув’язнення» понівеченим.
Напередодні акції, Анатолій Водолазький зателефонував в міліцію та місцевим журналістам. Однак не було жодних свідчень, фото та відеозаписів. Лише випадково під час арешту посібників окупантів було виявлено запис акції протесту Анатолія Даниловича.
З 2015 року Анатолій Водолазький 22 травня о 15.30 виходить на теж саме місце на центральній площі міста з прапором України. Кожного року до цієї акції приєднується все більше активних громадян з Дружківки та навколишніх міст.
Тепер 22 травня в Дружківці називають Днем Честі.
Анатолія Водолазького було нагороджено Орденом «Народний Герой України», медаллю Операції об’єднаних сил «За звитягу та вірність», відзнакою Православної Церкви України «Медаль «За жертовність і любов до України» та відзнакою ветерана АТО.
Анатолій Водолазький є одним з організаторів створення в місті Дружківка «Музею спротиву українського Донбасу окупаційним режимам «Дружківська катівня», бере активну участь у житті міста та спротиву російській агресії.