«26 квітня 1986 року о 01 год. 25 хвилин стався вибух на енергоблоку № 4 Чорнобильської АЕС ім. В.І. Леніна в Київській області в період підготовки блока до планових ремонтних робіт. Унаслідок вибуху зруйнувалася покрівля і стіни верхньої частини реакторного відділення, а також частково покриття машзалу. В районі вибуху виникла пожежа, яка о 04 годині 50 хвилин локалізована, а о 06 годині ліквідована підрозділами пожежної охорони» - так починалось перше повідомлення директора Чорнобильської АЕС Віктора Брюханова в Київський обласний комітет Компартії України.
Чорнобильська трагедія стала найбільшою в історії людства техногенною катастрофою. В атмосферу вирвалась хмара радіоактивного пилу. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС відчули на собі Україна, Білорусь, Росія та більшість країн Європи. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу.
Найстрашніші наслідки сталися через приховування від громадськості інформації про катастрофу, ініційоване керівництвом країни. Після аварії населення не попереджали про небезпеку і не було надано жодних рекомендацій щодо найпростіших способів зменшення радіаційної загрози. Лише опівдні
27 квітня було оголошено про «тимчасову евакуацію» мешканців Прип’яті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч.
Так само приховувалась інформація про аварію й від населення Радянського Союзу та світу. Уперше в СРСР офіційне повідомлення під тиском міжнародної спільноти було зроблено лише 28 квітня. Тоді головна телевізійна програма новин «Врємя» о 21:00 лаконічно повідомила: «На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один із атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію». Так само вкрай скупими на подробиці були перші повідомлення українських ЗМІ. Перші поради щодо самозахисту людей від впливу радіації з’явилися в «Правді України» 9 травня.
Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов звернувся щодо аварії на Чорнобильської АЕС лише 14 травня 1986 року.
Незважаючи на те, що в Києві у понад сто разів зросла потужність дози опромінення, не було відмінено першотравневу демонстрацію, Велогонку Миру та інші святкові заходи.
Для втаємничення масштабів трагедії радянська влада примушувала Міністерство охорони здоров’я УРСР фальшувати діагнози променевих уражень. Із витягу зі звіту спецслужб за 11 травня 1986 року: «За даними Шевченківського РВ УКГБ адміністрація Київської області та 25 лікарень, ґрунтуючись на вказівці Мінздоров’я УРСР (нібито наказ № 24с від 11.05.86 р.) в історіях хвороб пацієнтів з ознаками «променева хвороба» вказують діагноз «вегетосудинна дистонія».
До середини травня заборонялося поширення інформації про роботи, що проводять на аварійному реакторі, про методи захисту, зокрема про радіоактивне забруднення продуктів харчування і води. Карти радіоактивного забруднення земель залишалися засекреченими до 1990 року, що також відіграло негативну роль, оскільки забруднені ґрунти переорювали, а це унеможливило їхню дезактивацію.
Від міжнародної допомоги уряд СРСР взагалі відмовився.
Слід зазначити, що Незалежна Україна зняла гриф «таємно» з усіх чорнобильських документів. Всі ці роки проводилась активна інформаційна компанія щодо причин та наслідків Чорнобильської катастрофи серед населення України та світової спільноти.
Крім того, 11 лютого 1992 року Генеральна прокуратура України за результатами розслідування тимчасової депутатської комісії Верховної Ради УРСР відкрила кримінальну справу за частиною 2 статті 165 КК України (зловживання владою чи службовим становищем). Вищих посадовців - члена першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, голову Ради міністрів України, керівника Оперативної групи Політбюро ЦК КПУ з ліквідації наслідків аварії Олександра Ляшка, голову Президії Верховної ради Валентину Шевченко, міністра охорони здоров’я УРСР Анатолія Романенка звинувачено у фальсифікації реального рівня іонізуючого випромінювання в зоні аварії на Чорнобильській АЕС, що привело до масового переопромінювання персоналу станції, ліквідаторів наслідків аварії та мешканців зони, ураженої радіацією.
Слідство дійшло висновку про їх вину, але через смерть Щербицького і закінчення терміну притягнення до кримінальної відповідальності справу було закрито.
Через майже 36 років після Чорнобильської трагедії керівництво сучасної росії (яка призначила себе правонаступницею СРСР) знову поставило світ на межу ядерної катастрофи.
24 лютого 2022 року під час вторгнення російські війська захопили Чорнобильську атомну електростанцію та інші атомні об’єкти в Чорнобильській зоні відчуження. У заручники взяли українських співробітників атомних об’єктів. Захоплення станції унеможливило міжнародний контроль над новою безпечною ізоляційною арковою спорудою над зруйнованим унаслідок аварії четвертим енегроблоком Чорнобильської АЕС, який накрив собою застаріле «Укриття». На момент захоплення у сховищах відпрацьованого ядерного палива ВЯП-1 та ВЯП-2 у Чорнобильській зоні відчуження знаходилося понад 22 000 відпрацьованих паливних збірок. У разі руйнування під час артилерійських та ракетних ударів сховища ядерних відходів радіаційний пил міг покрити території України, Білорусі та ЄС.
На відміну від радянської влади керівництво України поінформувала МАГАТЕ про фактичну втрату контролю над ядерними і радіаційними об’єктами у зоні відчуження, збільшення рівня радіації внаслідок захоплення 24 лютого 2022 року військами російської федерації території зони ЧАЕС.
З 24 лютого 2022 року у Чорнобильській зоні відчуження фіксувався підвищений радіаційний фон, оскільки важка бронетехніка та інший транспорт переміщувалися по забрудненим ґрунтам і піднімали радіоактивний пил у повітря.
24-25 лютого 2022 року під час захоплення російськими військами Чорнобильської зони відчуження радіаційний фон був перевищений до 7,6 разів.
26 лютого 2022 року внаслідок обстрілу в Дергачівському районі Харківської області було пошкоджено трансформатор, що забезпечує електроенергією пункт зберігання радіоактивних відходів Харківського міжобласного відділення Асоціації «Радон», внаслідок чого комплексна автоматизована система радіаційного моніторингу вийшла з ладу.
27 лютого 2022 року близько 00:20 в результаті ракетного обстрілу стався потужний вибух у передмісті Києва «Пирогово» поблизу місця розташування Центрального виробничого об’єднання «Радон». Радіаційний фон станом на 7:00 27 лютого був у межах 0,09-0,14 ± 15% мкЗв/год і не перевищував рівнів, зафіксованих до вторгнення, забруднення поверхні не виявлено. Викиду радіонуклідів у навколишнє середовище не відбулося. Проте не можна з повною впевненістю сказати, що під час такого потужного вибуху не було пошкодження (тріщини, розколи тощо) цілісності сховищ радіоактивних відходів.
2 березня 2022 року російські війська підійшли до міста Енергодар і почали розгортання важкої зброї, спрямованої на Запорізьку АЕС – найбільшу АЕС у Європі. Місцеві мирні жителі перешкодили російським окупантам увійти в Енергодар і вишикувались як живий щит. У відповідь окупанти застосували зброю проти мирного населення. Уранці 4 березня російські танки увійшли на територію найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції і відкрили артилерійський вогонь по енергоблоку №1 та адміністративним будівлям. Пізніше в Держатомрегулюванні повідомили, що критичні системи безпеки енергоблоку №1 не постраждали, викидів радіоактивних матеріалів не відбулося. Але наразі Запорізька АЕС перебуває під контролем російських збройних сил,
5 з 6 енергоблоків були виведені з роботи та припинили виробляти електроенергію.
У неділю, 6 березня, російські війська обстріляли з реактивної артилерії територію Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», де розташований ядерний реактор «Джерело нейтронів». Реактор завантажено 37 ядерними паливними збірками. Внаслідок обстрілу системою залпового вогню «Град» було завдано значні пошкодження установці (підстанція РУ-0,4 кВ повністю зруйнована), системі охолодження, будівлям та теплотрасі. Радіаційний стан залишався у нормі.
7 березня 2022 року Державна інспекція ядерного регулювання стосовно ситуації на Чорнобильській АЕС повідомила, що «через відсутність внаслідок окупації достатньої кількості ремонтного персоналу та спеціального обладнання відновлення пошкодженого обладнання систем, важливих для ядерної та радіаційної безпеки, не виконується. Доступна інформація щодо параметрів безпеки свідчить про тенденцію сталого погіршення низки показників, зокрема, концентрації довгоживучих радіонуклідів в атмосфері».
Крім того, внаслідок бойових дій та підпалів у березні поточного року військовими рф лісів і перелогів зони відчуження відбувалося підвищення рівня радіоактивного забруднення повітря. Внаслідок окупації зони відчуження російськими військами у лютому – березні 2022 року контроль та гасіння пожеж не було можливим здійснювати.
31 березня 2022 року близько 20:00 російські окупанти покинули територію Чорнобильської АЕС. Шляхи доступу на промисловий майданчик було взято під контроль персоналу станції. Вже 2 квітня 2022 об 11:00 на проммайданчику Чорнобильської АЕС знову замайорів прапор України та пролунав гімн. 5 квітня, на Чорнобильську АЕС прибули підрозділи Національної гвардії України, які взяли об’єкт під свою охорону.
Запорізька АЕС по теперішній час фактично перебуває під контролем російських окупаційних військ. На станцію шляхом незаконного перетину державного кордону України прибули представники ДК «Росатом», особи яких наразі встановлюються. Представники ДК «Росатом» в присутності окупаційних військ повідомили керівництву та співробітникам атомної станції про наміри включення української АЕС до структури ДК «Росатом». У подальшому представники ДК «Росатом» почали здійснювати моніторинг технологічних та управлінських процесів на ЗАЕС. Представники рф погрожують персоналу та забороняють здійснювати фото- та відеофіксацію на території станції.
Україна в умовах широкомасштабного військового вторгнення рф робить усе можливе для недопущення повторення Чорнобильської трагедії та максимально швидко інформує суспільство про загрози, що виникають.