Сьогодні вперше на офіційному рівні українці вшановують пам’ять Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Відповідну Постанову було ухвалено Верховною Радою України 22 липня 2025 року.
Пам’ятний день запроваджено на підтримку громадських ініціатив - як нагадування про трагічні події, що сталися під час повномасштабної агресії росії проти України.
Дату було обрано не випадково – саме в ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські війська здійснили обстріл Волноваської виправної колонії біля Оленівки, де утримували оборонців «Азовсталі». Це один з найжахливіших терактів, скоєних росією щодо полонених. Злочин проти українських оборонців став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, забезпечувати їхню безпеку та життя.
Втім, від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну жертвами воєнних злочинів рф стають не тільки військовослужбовці, але й цивільні особи.
Масштабність та системність скоєння агресором воєнних злочинів підтверджуються інформацією Офісу Генерального прокурора України: станом на грудень 2024 року правоохоронними органами України зареєстровано понад 146 тис. кримінальних правопорушень за ознаками злочину, передбаченого статтею 438 КК України («Воєнні злочини»).
Відповідно до щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2024 році, станом на червень 2024 року було встановлено 186 місць тримання українських військовополонених і 29 місць, де катують та жорстоко поводяться з військовими та цивільними полоненими. У місцях утримання поширені систематичні катування та жорстоке поводження, що супроводжують полонених на всіх етапах упродовж усього часу перебування у полоні.
За даними Офісу Генерального Прокурора України, з 24 лютого 2022 року правоохоронні органи України зареєстрували понад 1720 кримінальних правопорушень за фактами катування або жорстокого поводження з українськими військовополоненими та цивільними особами. Потерпілими від тортур і нелюдського поводження вже визнано понад 3 800 цивільних і
понад 2 200 військовополонених.
Катування здебільшого застосовувалися з метою змусити зізнатися у вчиненні злочинів щодо цивільного населення (обстріли, мародерство, зґвалтування).
Найпоширеніші методи включали жорстоке побиття, удари електричним струмом, удушення, тривале перебування в стресових позах, надмірні фізичні навантаження, позбавлення сну, імітацію розстрілу, погрози жорстоким насильством щодо військовополонених або їхніх сімей, а також приниження.
З 24 лютого 2022 до кінця жовтня 2024 року в Україну повернули тіла 184 українців, які загинули в полоні. Серед них 169 військових і 15 цивільних.
За повідомленням керівника відділу судово-медичної експертизи трупів бюро СМЕ, «на 80% тіл, які повернуті із СІЗО, в’язниць і так далі, ми знаходимо ознаки тортур».
Україна невпинно працює над поверненням бранців. Так, за даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, станом на травень 2025 року в межах обмінів та спеціальних заходів в Україну повернулися 5757 військових та цивільних. Крім того, в межах репатріаційних заходів на Батьківщину повернули 9744 тіла загиблих.
У Доповіді, яка представлена у рамках 55-ї сесії Ради ООН з прав людини у березні 2024 року, незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні підтвердила новими доказами попередні висновки про те, що катування, які застосовує до військовополонених та незаконно затриманих цивільних осіб російська влада в Україні та рф, є широко поширеними та систематичними. А вже у Доповіді, що була представлена у жовтні 2024 року в рамках 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, спираючись на результати роботи, Комісія вперше зробила висновок, що катування, які рф масово і систематично вчиняє стосовно українських військовополонених і незаконно затриманих цивільних осіб, є злочином проти людяності за міжнародним правом.
Сьогоднішня пам’ятна дата є важливою частиною роботи суспільства над збереженням історичної пам’яті та висвітленням трагічних подій минулого. Це не лише день скорботи, а й символ незламності українського народу, вдячності за мужність, а також заклик до справедливості й покарання винних у злочинах проти людяності.
Схиляємо голову у скорботі на вшанування пам’яті про героїв, чиї світлі життя забрала ворожа неволя.