У період Української революції 1917-1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу. Була створена конституційна комісія на чолі з Михайлом Грушевським. Планувалося, що Конституцію буде ухвалено на Всеукраїнських установчих зборах, однак Жовтневий переворот 1917-го і військова агресія більшовицької росії проти України змінили хід конституційного процесу.
Конституційна комісія завершила роботу і схвалила проєкт 10 грудня 1917 року. Проєкт Конституції Української Народної Республіки був опублікований 16, 17 та 20 грудня 1917 року (за старим стилем) у газеті «Народня воля». Він містив 72 статті, які розподілялися на 8 розділів. Відповідно до опублікованого конституційного проєкту УНР повинна була стати автономною частиною Федеративної Республіки російської і реалізовувати суверенітет українського народу спільно з іншими народностями, які мешкають на її території, через всенародні збори, за винятком певних прав, що добровільно передавались центральним органам федерації.
Однак, ще у жовтні 1917 року під час свого виступу Михайло Грушевський зазначив, що до проєкту можна вносити поправки «відповідно до того досвіду, який принесе час». Відтак відмінності між опублікованим у грудні проєктом Конституції УНР та Статутом про державний устрій, права і вольності УНР зумовлювалися змінами, що відбулися в політичному житті України протягом зими 1918 року.
Проголошення IV Універсалом незалежності УНР, підписання мирного договору з державами Четвертного союзу вплинули на роботу конституційної комісії і на зміст проєкту конституції.
Винесений на затвердження Малою Радою 29 квітня 1918 року Статут про державний устрій, права і вольності УНР увібрав у себе значну частину положень із грудневого конституційного проєкту.
29 квітня о 17.00 почалося закрите засідання Малої Ради. На початку Грушевський виступив із заявою про конфлікт з німецьким командуванням. Після цього члени Ради приступили до розгляду проєкту Основного закону УНР. Від комісії по виробленню Конституції доповідав Аркадій Степаненко. Першу редакцію прийняли одноголосно. Мінімальні редакційні правки мали місце при постатейному читанні.
Конституція УНР містила 83 статті, об’єднаних у 8 розділів. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною». Конституція гарантувала рівність громадян (у тому числі прогресивну для того часу норму про рівність перед законом чоловіків та жінок) і містила широкий спектр гарантій прав особистості. Скасовувалася смертна кара, заборонялися тілесні покарання. Законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча – Раді народних міністрів, судову владу очолював Генеральний суд УНР. Закладалися і основи децентралізації: «не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації».
Разом з тим певна декларативність, відсутність положень про державні символи, основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики, порядок обрання місцевих органів влади свідчать про тимчасовий характер конституції – її створено на перехідний період становлення української державності.
Однак і цей документ не був остаточним варіантом Конституції УНР, оскільки затверджувати останню мали Українські Установчі збори.
«Статут про державний устрій, права і вільності УНР» був прийнятий на засіданні Малої Ради 29 квітня, в останній день існування Центральної Ради.
Як писала «Киевская мысль»: «Засідання носило нервовий, гарячковий характер. Навколо Ради розташований був караул січових стрільців, що оточив весь квартал». А невдовзі «у зал засідань донеслася рушнична і кулеметна стрілянина». О 9-й вечора депутати розійшлися, до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Тож Центральна Рада не мала змоги втілити в життя прийняту Конституцію.
29 квітня 1918 року, внаслідок перевороту, Українська Центральна Рада припинила свою роботу. За час свого існування було пройдено шлях від гасел-намірів про автономію України у складі російської республіки до проголошення «самостійної, ні від кого незалежної, вільної, суверенної держави українського народу». Була проведена велика державницька робота, затверджено Конституцією УНР, герб, прапор, національна валюта, новий календар, сформовано органи влади, Україна як незалежна держава отримала міжнародне визнання, підписано мирну угоду та спільно із союзниками звільнено територію УНР від більшовиків. У країні була низка нерозв’язаних проблем, зокрема фінансово-економічних та соціально-політичних. За визначенням незмінного голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського, це була історична доба довжиною в «14 місяців, котрих кращих і трагічнійших мабуть не було і не буде в життю нашого народу».
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та інтернет-ресурсу https://www.istpravda.com.ua/