2 вересня 2026 року виповнюється 30 років від початку введення в обіг національної грошової одиниці України — гривні. Її поява стала одним із ключових етапів розбудови незалежної української держави та формування власної фінансової системи.
Прагнення України мати власну грошову одиницю було закріплено ще на початку державного відновлення. 10 грудня 1991 року Президія Верховної Ради України визначила гривню грошовою одиницею України, а копійку — її сотою частиною. Водночас після проголошення незалежності країна потребувала перехідного механізму для функціонування грошового обігу. Із січня 1992 року Національний банк України почав вводити в обіг українські купони багаторазового використання, які згодом стали основою українського карбованця. З 12 листопада 1992 року український карбованець став єдиним засобом платежу в готівковому та безготівковому обігу України.
До запровадження гривні українська економіка пережила складний період гіперінфляції та стрімкого знецінення грошей. У 1995 — першій половині 1996 року ситуація поступово стабілізувалася: зменшувалися темпи інфляції, відбувалася стабілізація валютного курсу українського карбованця, створювалися передумови для проведення грошової реформи.
25 серпня 1996 року Президент України видав Указ № 762/96 «Про грошову реформу в Україні». Документ передбачав введення з 2 вересня нової національної валюти — гривні та її сотої частини — копійки, припинення емісії українських карбованців і проведення їх обміну на гривні.
Перший номінальний ряд гривні складався з банкнот 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень. Одночасно були введені розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Ескізи перших українських банкнот створили художники Василь Лопата та Борис Максимов. Через відсутність на той час в Україні необхідної виробничої бази перші банкноти виготовлялися за кордоном — зокрема в Канаді та Великій Британії, а частина розмінних монет карбувалася в Італії та на Луганському верстатобудівному заводі.
Паралельно Україна створювала власну інфраструктуру для виробництва грошових знаків. У березні 1994 року була введена в дію перша черга Банкнотної фабрики, у 1997 році запрацювала Фабрика банкнотного паперу, а в 1998 році було засновано Монетний двір. Згодом виробництво українських грошей було зосереджене на власному Банкнотно-монетному дворі Національного банку України.
За три десятиліття Національний банк України неодноразово оновлював дизайн банкнот і посилював їхній захист від підроблення. У 2019 році в обіг увійшла банкнота номіналом 1000 гривень із портретом видатного українського вченого Володимира Вернадського. Водночас розвиток економіки та зміна потреб готівкового обігу зумовили подальше розширення номінального ряду.
Так, 4 вересня 2026 року Національний банк України вводить у готівковий обіг нову банкноту номіналом 2000 гривень. Вона стане найвищим номіналом національної валюти. Нова банкнота має особливе значення не лише з економічного, а й з історико-культурного погляду. На її лицьовому боці розміщено портрет Василя Стуса — українського поета, перекладача, публіциста, правозахисника, політв’язня, одного з найактивніших представників українського дисидентського руху та борця за незалежність України у ХХ столітті. На зворотному боці зображено будівлю філологічного факультету Донецького національного університету, де навчався поет. Поява банкноти із зображенням Василя Стуса та Донецького національного університету виразно нагадує, що Донеччина є невід’ємною частиною українського історичного та культурного простору.
Символічною є і дата введення нової банкноти. Саме 4 вересня 1965 року під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус разом із В’ячеславом Чорноволом та Іваном Дзюбою відкрито виступив проти політичних репресій української інтелігенції. А 4 вересня 1985 року поет загинув в ув’язненні в таборі особливого режиму. Таким чином, дата появи банкноти поєднує економічний розвиток сучасної України з пам’яттю про боротьбу за свободу та людську гідність.
Запровадження гривні у 1996 році було не просто технічною грошовою реформою. Власна валюта стала одним з атрибутів української державності та інструментом проведення самостійної грошово-кредитної політики. За тридцять років гривня змінювала дизайн, номінали та захисні елементи, але зберігала головне призначення — бути грошовою одиницею незалежної України.
Тридцятиріччя гривні — це нагода побачити за звичайним платіжним засобом значно ширший процес: шлях України від перехідного карбованця до повноцінної національної валюти, здатної змінюватися разом із державою та відображати її історію. За три десятиліття гривня стала одним із видимих символів української державності, економічної самостійності та тяглості незалежної України.