4 квітня вітаємо всіх членів Північноатлантичного альянсу з святом, дякуємо за підтримку та допомогу Україні.
Історія підписання Північноатлантичної угоди безпосередньо пов'язана з подіями, що відбувалися у світі після Другої світової війни. Загроза післявоєнного реваншизму в Німеччині, а згодом й агресивна політика кремля спонукали європейські країни і США шукати нової архітектури європейської безпеки. Зведення «залізної завіси», переворот у Чехословаччині в лютому 1948 року, блокада радянським союзом навесні того ж року окупаційних зон Берліна, — всі ці дії вимагали адекватної реакції.
17 березня 1948 року був підписаний Брюссельський договір, між представниками Бельгії, Великої Британії, Люксембургу, Нідерландів і Французької республіки, з метою захисту миру і стабільності, а також військової кооперації як відповіді на можливу радянську агресію.
4 квітня 1949 року у Відомчій аудиторії у Вашингтоні (округ Колумбія) міністри закордонних справ 12 країн підписали Північноатлантичний договір (відомий також як Вашингтонський договір).
Країнами – засновницями НАТО були: Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Велика Британія і Сполучені Штати Америки.
Протягом наступних п'яти місяців після церемонії підписання, національні Парламенти усіх 12 країн ратифікували Договір, і таким чином вони офіційно стали членами Організації.
Після закінчення Холодної війни, у 1999 і 2004 роках, відбулися дві великі хвилі розширення Альянсу. До нього приєдналися кілька європейських країн, країн Балтії.
Нині членами НАТО є 32 держави. Ці країни, що називають «союзниками по НАТО», є суверенними державами, які у рамках НАТО спільно обговорюють політичні і безпекові питання і ухвалюють колективні рішення на основі консенсусу.
НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права, мирного розв’язання суперечок і підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні.
Відносини України і НАТО були встановлені в 1991 році з моменту вступу України до Ради північноатлантичного співробітництва відразу після розпаду Радянського Союзу. Саме Україна стала першою країною СНД, яка 8 лютого 1994 стала учасницею програми Партнерство заради миру.
9 липня 1997 року в Мадриді була підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору. Як головний механізм двостороннього діалогу відповідно до хартії була заснована Комісія Україна-НАТО (КУН). У 1998 в рамках КУН була створена Спільна робоча група Україна-НАТО з оборонної реформи.