Міжнародний жіночий день відзначають у багатьох країнах світу. Його історія розпочалась на початку минулого століття у Сполучених Штатах Америки та Європі.
Першим кроком у боротьбі жінок за свої права можна вважати так званий «марш каструль» у 1857 році в Нью-Йорку, під час якого робітниці-текстильниці виступили з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці та 10-годинного робочого дня замість 16-годинного.
У 1848 році обурені тим, що жінкам заборонили виступати на з’їзді проти рабства, американки Елізабет Кеді Стентон і Лукреція Мотт зібрали кілька сотень людей на перший у своїй країні з’їзд прав жінок у Нью-Йорку. Разом вони вимагали громадянських, соціальних, політичних і релігійних прав для жінок у Декларації настроїв і резолюціях.
28 лютого 1908 року в Нью-Йорку відбувся мітинг із закликами скоротити робочий день та забезпечити жінкам рівні з чоловіками умови оплати праці. Тоді у демонстрації взяли участь понад 15 тисяч жінок, які також вимагали надати їм виборче право. Захід було організовано Соціалістичною партією Америки на честь страйку швейних робітниць 1857-1858 років.
У 1909 році Соціалістична партія Америки оголосила останню неділю зими Національним жіночим днем. Тож, 28 лютого 1909 року в США відзначили перший Національний жіночий день. Того дня американська феміністка, соціолог Шарлотта Перкінс Гілман звернулася до натовпу в Нью-Йорку, проголосивши: «Це правда, що обов’язки жінки зосереджені в її домі та материнстві, але дім має означати всю країну, а не обмежуватися трьома чи чотирма кімнатами міста чи штату».
У 1910 році в Копенгагені відбулася Друга міжнародна конференція жінок, у якій взяли участь близько 100 жінок з 17 країн, які представляли профспілки, соціалістичні партії та клуби робітниць. До нього також увійшли перші три жінки, обрані до фінського парламенту. Німецька соціалістка Луїза Цітц запропонувала наступного року провести «Міжнародний жіночий день». Однак дата святкування не була визначена.
19 березня 1911 року, на честь революції 1848 року та Паризької комуни, Міжнародний жіночий день відзначався в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині та Швейцарії. Більше мільйона жінок і чоловіків беруть участь у мітингах по всьому світу. Лише в Австро-Угорщині відбулося понад 300 демонстрацій, спрямованих на припинення гендерної дискримінації та забезпечення прав жінок працювати, голосувати, навчатися та обіймати державні посади. Наступного року цей день відзначався вже 12 травня.
До початку та у роки Першої світової війни жінки по всій Європі проводили мітинги на знак протесту проти війни, або на знак солідарності з іншими активістами. У рамках руху за мир у 1913 році російські жінки відзначили свій перший Міжнародний жіночий день в останню неділю лютого. У 1915 році в Гаазі (Нідерланди) проведено великий жіночий мітинг за участю 1300 жінок з понад 12 країн. Феміністки різних країн поновили співпрацю та агітували за припинення війни, не забуваючи при цьому й про боротьбу за рівні права.
У 1917 році на тлі війни жінки в росії знову провели мітинг за «хліб і мир» в останню неділю лютого. Це був протест проти погіршення умов життя, відсутності основних продуктів харчування та дефіциту товарів. Через чотири дні цар зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.
З цією демонстрацією пов’язана традиція святкування Жіночого дня 23 лютого (8 березня – за новим стилем) у радянському союзі.
З того часу радянська влада багато разів підмінювала сенс цього дня для досягнення ідеологічних цілей тоталітарного режиму. У перші роки радянської влади на агітаційних плакатах з’являлися жінки-трактористки, колгоспниці, будівельниці комунізму - «бойові товариші». Згодом влада совєтов вимагала від «нової радянської жінки» поєднання ролей матері та трудівниці, адже потрібно було відновлювати демографічний та економічний потенціал країни. З роками Міжнародний жіночий день все більше трансформувався у звичайне свято краси, ніжності, жіночності, адже за цим усім були приховані реальні проблеми радянських жінок – безправ’я, побутове насилля, гендерну нерівність при зайняття посад та оплаті праці тощо.
Після Другої світової війни 8 березня почали відзначати в багатьох країнах. У 1975 році під час Міжнародного року жінок Організація Об’єднаних Націй почала відзначати 8 березня як Міжнародний жіночий день.
Через два роки, у грудні 1977 року, Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, яка проголошує Міжнародний день за права жінок та міжнародний мир (United Nations Day for Women's Rights and International Peace), який відзначатиметься державами-членами в будь-який день року відповідно до їхніх історичних і національних традицій.
Відтоді Організація Об’єднаних Націй та її агентства невпинно працювали над забезпеченням гендерної рівності в усьому світі, досягнувши чудових результатів: у 1995 році Пекінська декларація та Платформа дій, історична дорожня карта, підписана 189 урядами, зосереджена на 12 критичних сферах; а також включення цілі 5 «Досягнення гендерної рівності та розширення можливостей усіх жінок і дівчат» до Порядку денного сталого розвитку до 2030 року.
На рівні законодавства Україна як держава декларує рівні права чоловіків і жінок. Ця рівність закріплена у Конституції. У 1995 році Україна приєдналася до Пекінської декларації та Платформи дій і ратифікувала ключові міжнародні договори з прав людини включно з Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 1980 року.
У 2005 році був ухвалений Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Підписана після Революції гідності Угода про асоціацію між Україною та ЄС зобов’язує нашу державу до забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для жінок і чоловіків у сферах зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі прийняття рішень.
Рішенням уряду Україна прийняла Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в лютому 2016 року, ставши єдиною країною у світі, що прийняла такий план під час військового конфлікту. Наприкінці 2020 року уряд схвалив Концепцію комунікації у сфері гендерної рівності. Цей документ проголошує гендерну рівність у всіх сферах суспільного життя «невід’ємним елементом становлення України як держави, що дотримується демократичних принципів і поважає права людини та основоположні свободи».
Щороку, ООН оголошує тему Міжнародного жіночого дня. Так, темою Міжнародного жіночого дня, 8 березня 2023 року (IWD 2023), є «DigitALL: інновації та технології для гендерної рівності». IWD 2023 досліджуватиме вплив цифрового гендерного розриву на розширення економічної та соціальної нерівності. Подія також приверне увагу до важливості захисту прав жінок і дівчат у цифровому просторі та боротьби з ґендерним насильством в Інтернеті та за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Представники держав-членів, установ ООН, організацій громадянського суспільства, молодіжних груп та активістів з усіх регіонів світу зберуться разом, щоб сформувати майбутнє, де технології та інновації будуть використані для прискорення досягнення Порядку денного до 2030 року та Цілей сталого розвитку
Також незмінною традицією є відзначення соціальних, економічних та політичних досягнень жінок у всьому світі.