Віктор Георгійович Шкурін - український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв України (1976). Народний артист України (2002). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993). Член Національної спілки кінематографістів України.
Віктор Шкурін народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тоді – Жданові) в сім'ї робітника. У 1957 році закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 1957—1964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені.
Впродовж 1960—1964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки». Багато років займався викладацькою діяльністю.
За часи творчості Віктор Георгійович зняв понад 50 фільмів, серед яких слід зазначити: «Двоє з мартену»;
«Запорожець на Олімпі»;
«Десант у безсмертя»;
«Дружина Червоного Хреста» (1965);
«Київ—66» (1966);
«Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом Всесоюзного кінофестивалю документальних фільмів у Києві 1968 року – Головний приз за кращий короткометражний документальний фільм);
«В нельотну погоду» (1968, Диплом Ляйпцизького міжнародного кінофестивалю за оригінальне розкриття психологічної ситуації),
«Рік народження 1918» (1968);
«Український квартал» (1969);
«Естафета мужності» (1971);
«Про дружбу співа Україна» (1974, 1974, співавтор, сценограф);
«Вогні Придніпров'я» (1975, «Гран При» за кращий повнометражний документальний фільм Республіканського кінофестивалю у Кременчуці (1976), Диплом Всесоюзного кінофестивалю (Рига, 1977) за високу образотворчу майстерність);
«Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданів, 1981);
«Радянський характер» (1988, телефільм);
«Бути чи не бути» (1985);
«Розділю твій біль» (1989);
«Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
«Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
«Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
«Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим в документальному циклі «Обрані часом»;)
«Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим) та інші.
Кінодилогія «Липневі грози» присвячена шахтарським страйкам, які сколихнули Донецький край у липні 1989 році. Віктор Георгійович повертався з Маріуполя до Києва через Донецьк і потрапив в епіцентр страйкового вихору. Демонстрації, пікети, мітинги – все побачене не відповідало тій інформації про страйк, просочувалася за межі області. Повернувшись на студію, режисер зміг переконати директора, що сьогодні місце кінопубліциста там, на площах Донецька, поруч зі страйкарями.
У 1993 році Віктор Шкурін разом з Анатолієм Карасем, Віктором Кріпченком отримали Державну премію України імені Тараса Шевченка за документальну кінодилогію «Липневі грози» Української студії хронікально-документальних фільмів.
26 жовтня 2020 року Віктор Георгійович Шкурін пішов із життя.
Фото: Вікіпедія