1873, 31 березня – на Полтавщині у родині сільського священика народився Микола Міхновський, адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Він – автор програмного документу Братства тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна».
Микола Міхновський був нащадком старовинного козацького роду.
Під час навчання в Києві (1890–95) приєднався до Молодої громади. 1891–93 входив до таємної студентської політичної організації «Братство тарасівців», автор її програми «Кредо молодого українця».
У 1899 році в Харкові брав активну участь в українському громадсько-політичному житті. На пропозицію керівництва Революційної української партії написав брошуру «Самостійна Україна», в якій вперше висунув ідею політичної самостійності України.
Наприкінці 1901 – на початку 1902 створив Українську народну партію (УНП), що проголосила своєю головною метою боротьбу за незалежність України.
У програмних виданнях партії «Робітнича справа у програмі УНП», «Справа української інтелігенції у програмі УНП», «Десять заповідей УНП» (1903) розробив основні засади та принципи українського націоналізму.
Він одним з перших почав відстоювати ідею формування власних збройних сил. На початку Української революції 1917-1921 років він заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку ім. Хмельницького.
Після встановлення гетьманату Павлові Скоропадському пропонували кандидатуру Миколи Міхновського на посаду голови уряду. Гетьман запропонував тому лише пост «бунчужного товариша» (особистого радника), від якого Міхновський відмовився.
Після встановлення більшовицької влади він деякий час жив на Кубані, а 1924-го повернувся до Києва, де його одразу ж заарештували органи ГПУ.
3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета. У передсмертній записці було таке: «Ніж вони мене, краще я сам себе»…