Наприкінці вересня 1941 року підрозділи СС і німецької поліції та їх допоміжні частини вчинили одне з найбільших масових вбивств Другої світової війни. Це відбулося в урочищі під назвою Бабин Яр, неподалік від столиці України Києва.
19 вересня 1941 р. німецькі війська увійшли до столиці України Києва. Разом зі значною частиною окупованої німцями України місто включили до складу Рейхскомісаріату України, створеного 1 вересня на чолі з Еріхом Кохом (рейхскомісар).
До німецького вторгнення в Києві проживало близько 160 тис. євреїв. Це становило приблизно 20 відсотків усього населення столиці. Після початку операції «Барбаросса» в червні 1941 року близько 100 000 євреїв втекли з Києва або вже служили в радянській армії. На момент захоплення Києва німцями, у місті залишилося близько 60 тис. євреїв. Більшість із них не змогли або не захотіли тікати. Це були переважно жінки, діти, люди похилого віку та хворі.
Протягом першого тижня німецької окупації Києва відбулися два потужні вибухи. Внаслідок вибухів загинула велика кількість німецьких солдатів і чиновників. Відступаючі радянські війська замінували Хрещатик, спричинивши вибухи, проте німці використали диверсію як привід для вбивства тих євреїв, які ще залишилися в Києві.
29–30 вересня 1941 р. СС, німецька поліція та їх допоміжні підрозділи під керівництвом членів айнзатцгрупи C знищили значну кількість єврейського населення, яке залишилося в Києві. Масове вбивство сталося в урочищі під назвою Бабин Яр. У той час яр знаходився неподалік від міста.
Потерпілих зібрали, змусили роздягнутися, а потім увійти в яр. Зондеркоманда 4а, спеціальний загін айнзатцгрупи C під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, розстрілювала їх невеликими групами. Згідно зі звітами айнзатцгрупи до штаб-квартири в Берліні за ці два дні було вбито 33 771 єврея.
Масове вбивство в Бабиному Яру було одним із багатьох масових розстрілів, здійснених німецькими нацистами починаючи з 1941 року. Це було одне з найбільших масових вбивств в одному місці під час Другої світової війни.
Бабин Яр був місцем вбивств ще протягом двох років після розправи у вересні 1941 року. Там німці, які перебували в Києві, вбили десятки тисяч осіб. Окрім євреїв, серед вбитих у Бабиному Яру, були хворі місцевої психіатричної лікарні, роми (цигани), радянські військовополонені, мирні жителі.
Вбивства в Бабиному Яру тривали до осені 1943 року і припинилися лише за кілька днів до того, як 6 листопада радянські війська знову взяли під контроль Київ.
За приблизними підрахунками, у Бабиному Яру було вбито близько 100 000 людей.
По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками.
Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.
Відомості з Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ: жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування, намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини... Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.