19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила символ золотого тризубу на блакитному фоні у якості Малого Державного Герба України. Ставши Державним Гербом сучасної України, тризуб символізує історичний та культурний зв’язок нашої країни з державними утвореннями українського народу часів Київської Русі, козацької доби та Української Народної Республіки.
Перша писемна згадка про український герб міститься у болгарському літописі «Хроніка Манасії» і датується X століттям. У літописі згадано стяги дружинників Київського князя Святослава Хороброго, на яких був зображений символ великокнязівської влади - тризуб. Цей знак також активно використовувався за козацьких часів та в добу Гетьманату, зокрема зустрічається на полкових знаменах в арміях Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, а також в якості символіки адміністративно-територіальних одиниць. Так, Орільська паланка Запорізької Січі, яка територіально охоплювала землі сучасних Донецької, Полтавської та Харківської областей України певний час використовувала зображення сокіла (тризуба) у якості власної печатки.
25 лютого 1918 році Мала Рада (орган Української Центральної Ради, що діяв між сесіями) ухвалила: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської держави часів Володимира Великого». Відтоді Тризуб офіційно стає державним символом Української Народної Республіки. Після проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року він став державним гербом і для західноукраїнських земель.