Євген Павлович Стахів народився 15 вересня 1918 року у Перемишлі (Польща) в родині старшини Української галицької армії Павла Стахіва. Всі шестеро дітей родини входили до ОУН. Старший брат Євгена, публіцист і діяч ОУН Володимир Стахів, був міністром закордонних справ в Українському Державному Правлінні, створеному у Львові 30 червня 1941 року.
З 1932 року Євген Стахів був учасником українських шкільних та молодіжних організацій Галичини. У 1934 році став членом ОУН, а у 1938–1939 роках був членом «Карпатської Січі» у Карпатській Україні, потім перебував на еміграції в Австрії. У 1940 році починає працювати разом з братом в Українській пресовій службі.
У 1942 році Євген Стахів отримав завдання від «Леміша» (Василя Кука - згодом Головного Командира УПА), разом із похідними групами ОУН розгорнути підпільну мережу в регіонах України. Як член Південної похідної групи ОУН Євген Павлович став організатором нових осередків у Бердичеві, Кривому Розі, Кременчузі, Києві, Дніпрі, Маріуполі, містах північної Донеччини, Краснодоні, Криму).
У 1942-1943 роках оунівець Євген Стахів очолював українське націоналістичне підпілля на Донбасі. Українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися там неабиякою підтримкою, саме східняки вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Антинімецьку діяльність створеної Євгеном Павловичем групи Олександр Фадєєв поклав в основу роману «Молода гвардія» – події, які розгортаються в романі, стосуються не долі червоних партизанів, а власне історії донбаського підрозділу повстанської армії під командуванням Стахіва, що билася і з німцями, і з «совєтами».
Під час зустрічей та у своїх статтях Євген Стахів зазначав: «Я дуже вдячний мешканцям Донбасу. Два роки нас ховали та годували, ризикуючи життям. Ще раз повторюю, що це були не лише українці. Український підпільник на Донбасі потребував допомоги греків, євреїв, росіян, татар».
У 1944 році Євген Стахів став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради.
По завершенню Другої світової війни він переїхав до Німеччини та працював в Українській пресовій службі. У 1949 році емігрував до Сполучених Штатів Америки.
В еміграції Стахів став одним із активістів «двійкарів» - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Окрім двох книг, став автором кількох десятків статей з історії, теорії та практики української визвольної боротьби, був обраний заступником голови Українсько-Американської Координаційної Ради, був одним із керівників Товариства Українсько-Єврейських зв’язків у Америці, членом Управи Українського Народного Дому в Нью-Йорку.
Після 1991 року Євген Павлович багаторазово бував в Україні, зустрічався з молоддю, відомими політиками, комбатантами УПА, сприяв польсько-українському порозумінню. Він казав: «Без сильної Польщі не буде України. Сподіваюсь також, що поляки розуміють, що без незалежної, справедливої, демократичної України їх Батьківщина матиме серйозні неприємності».
За часів незалежної України Євгена Стахіва було нагороджено державними нагородами:
- орденом «За заслуги» III ступеня - за вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України в світі, об'єднання та солідаризацію українства в зарубіжжі (1997);
- орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня - за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію історичних та сучасних надбань українського народу, активну участь у житті закордонної української громади (2006);
- орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня - за вагомий особистий внесок у донесення до світової спільноти правди про геноцид Українського народу під час Голодомору 1932-1933 років, активну участь у проведенні Міжнародної акції вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років «Незгасима свічка» (2008 рік).
Євген Павлович помер у Нью-Йорку 26 січня 2014 року у віці 95 років.
17 вересня 2018 року облдержадміністрацією, обласною військово-цивільною адміністрацією до 100-річчя з дня народження підпільника ОУН в роки Другої світової війни було проведено засідання круглого столу на тему «Євген Стахів – одна з ключових фігур боротьби ОУН на Сході України».
У сьогоденному протистоянні важливо пам’ятати, що українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися неабиякою підтримкою, і саме жителі східних регіонів вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Викривлене радянською владою, а потім рф, сприйняття історії, її незнання сприяло породженню міфів, які відводили нас далеко від правди про самих себе.
#Донеччани_Державотворці