Щорічна мовна ініціатива, що традиційно відбувається 27 жовтня у День української писемності та мови, знову об’єднала українців навколо любові до рідного слова. До написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності – 2026 долучилася й Донеччина. Серед учасників - військовослужбовці, які захищають країну на передовій і підтримують її в тилу, школярі та студенти, представники регіонального молодіжного конгресу Донецької області, спортсмени, ветерани війни за Незалежність України, працівники різних галузей, люди старшого покоління - усі, кого єднає любов до української мови, повага до національної літератури та нерозривний зв’язок з Україною.
Мешканці Донеччини, багато з яких через війну були змушені евакуюватися та нині проживають у різних куточках України, також взяли участь у радіодиктанті. Адже рідна мова не знає кордонів: вона єднає людей незалежно від місця перебування, віку чи професії, допомагає зберігати зв’язок із рідним краєм, відчувати підтримку одне одного та плекати спільні цінності. Навіть далеко від дому українська мова залишається важливою частиною нашої ідентичності й духовною опорою, що зміцнює єдність українців.
Радіодиктант національної єдності – це значно більше, ніж перевірка грамотності. Це щорічна традиція, яка об’єднує мільйони українців, дає змогу відчути спільність і нагадує про важливість рідної мови як основи національної ідентичності, культурної спадщини та духовної єдності.
Особливі слова вдячності – нашим військовослужбовцям, які щодня боронять Україну, її свободу, незалежність і право українців говорити рідною мовою. Завдяки вашій мужності, стійкості та самопожертві ми маємо можливість зберігати свої традиції, плекати українську мову й відчувати єдність, де б ми не були.
Автором тексту цьогорічного радіодиктанту під назвою «Лист, який не закінчується» став український письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Текст читали в дуеті вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і громадська діячка та волонтерка Даша Астаф’єва.
У радіодиктанті національної єдності є ті, хто пише без помилок, і ті, хто ще вдосконалює свої знання, але немає переможених. Адже головна перемога – у самій участі, у відчутті єдності та усвідомленні того, що українське слово живе в кожному з нас. І доки ми бережемо свою мову, доти зберігаємо те, що об’єднує нас у єдину українську націю.