#Збережене_крізь_час
Продовжуємо наш проєкт «Нематеріальна культурна спадщина: збережене крізь час» і сьогодні знайомимо вас з елементом «Традиція випікання весільного короваю села Хлібодарівка», що побутує на території Хлібодарівської громади Волноваського району. Весільний коровай уособлює бажання щастя та добробуту для молодої пари й втілює віковічний зв’язок поколінь, передаючи традицію, яка бере початок у глибині століть.
Традиція «Бгання весільного короваю» в селі Хлібодарівка є не лише важливим обрядом, а й відображенням глибоких культурних цінностей, які передавалися з покоління в покоління. Унікальність даної традиції полягає в збереженні автентичного стану, який дійшов до наших днів від переселенців з Чернігівщини. Цей процес об’єднує сім’ї, символізує любов і вірність, а також підкреслює важливість родинних зв’язків у житті громади.
Обряд випікання весільного короваю вважається особливим ритуалом, наділеним чудодійною силою, тому цей важливий обов’язок покладався на шанованих жінок із щасливою долею в шлюбі - коровайниць. Вони випікали коровай як у хаті молодого, так і у хаті молодої, але обов’язково супроводжували процес примовками та піснями, якими благословляли нову сім’ю та бажали їй щасливої долі.
Формування короваю розпочиналося з хреста, який викладали з тіста на дно круглої форми. Цей хрест символізував, що «діти жили під Богом». На чотирьох краях хреста мати молодої або молодого клала мідні копійки, які уособлювали достаток у новій сім’ї, а в середині хреста - зерно, щоб життя молодят було хлібосольним. Навколо короваю, у два чи три шари, викладали маленькі кульки з тіста, схожі на горішки. Ця деталь була дуже важливою, щоб під час випікання коровай не підривався і не тріскався.
Прикраси, які виготовляли на короваї, мали свої особливості та символіку. Якщо коровай пекли у хаті молодої, то по краю викладали косу - символ дівоцтва та чистоти. У середину короваю ставили двох пташок, які символізували вірне кохання, адже птахи завжди парують у природі. Окрім цього, на коровай викладали квіти, маленьких пташок та фігурки безкінечника. Ці елементи вважалися символом майбутніх діточок та квітучого, щасливого і безкінечного життя.
На жаль, ситуація на Донеччині є складною, адже село Хлібодарівка з початку війни знаходиться під тимчасовою окупацією. Цей важкий період позначився не лише на повсякденному житті мешканців, а й на збереженні їх культурних традицій. Втрата зв'язку з первісними носіями традицій, які передавали знання та досвід «бгання весільного короваю», є особливою трагедією. Зміна обставин, з якими стикається Хлібодарівська громада, не знищила традиції, а навпаки - дала їм нове життя. Завдяки зусиллям коровайниць та нових носіїв ця традиція продовжує жити, об'єднуючи нові покоління навколо спільних обрядів та звичаїв.
Детальніше про «бгання весільного короваю» ви можете дізнатися за посиланням: http://surl.li/mwhejc.
#Збережене_крізь_час
#НКС_Донеччини
#Нематеріальна_культурна_спадщина_Донеччини
