#ВПО_Нові_умови_Нове_життя
Тарас Сніжковський зі Слов’янська майже десять років будував бізнес: його сувенірну кераміку продавали по всій Україні та за кордон, зокрема у США, а на виробництві працювали понад два десятки людей.
У 2016 році Тарас запускає керамічне виробництво: придбав приміщення і облаштував у ньому повноцінний цех. Виробництво спеціалізувалося на сувенірній кераміці, зокрема на цукерницях ручної роботи та литих виробах з білої глини. Його історію розповідає видання «Свої. Сіті»
Після початку повномасштабної війни проблемою стала біла глина, адже її основні родовища розташовані на Донеччині, де видобуток фактично зупинився.
Працювати стало значно складніше, цех неодноразово зазнавав руйнувань, але Тарас втримав виробництво завдяки роздрібним замовленням по всій Україні. Додатковою підтримкою залишилися закордонні клієнти з Молдови, Румунії та Болгарії.
Однак підприємець став частіше замислювався про релокацію. На початку 2026 року він купив приміщення у селі Нетеребка на Черкащині. Разом з Тарасом погодилися переїхати шестеро людей з його команди, яким він допомагає з житлом і переїздом.
Головною метою для Тараса зараз залишається якнайшвидший запуск виробництва на новому місці. Він каже, що важливо швидко відновити роботу цеху, щоб знову почати виробляти продукцію, інтегруватися в громаду і підтримати своїх працівників.
Паралельно Тарас хоче й надалі розвивати соцмережі та популяризувати керамічну справу. Також бачить перспективу у роздрібних продажах, які вже допомогли втримати виробництво.
Попри фінансові труднощі та війну, Тарас хоче не лише відновити керамічне виробництво на новому місці, а й створити простір для майстер-класів для дітей та дорослих.
Тарас мріє, що коли Слов’янськ знову стане безпечним, а війна закінчиться, то виробництв у Сніжковського буде два — на Черкащині й на Донеччині.
Український народ – працьовитий та нескорений!
Разом до Перемоги!