«Кожна зірка має свій час…»

У Краматорську пройшов обласний фестиваль на честь українського поета Василя Стуса.

23 лютого Краматорська ЗОШ №8 приймала обласний фестиваль, присвячений 80-річчю від дня народження Василя Стуса «Кожна зірка має свій час…». Захід був спрямований на популяризацію творчої спадщини поета, виховання почуття патріотизму; плекання поваги й любові до видатного митця Донеччини, який став гордістю й окрасою нації.

На вшанування пам’яті поета-земляка  зібралися письменники, літературознавці, викладачі. Серед гостей фестивалю були директор Департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації Надія Оксенчук,  українська письменниця, член Національної спілки письменників України, доктор філологічних наук, професор кафедри педагогіки початкової освіти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ольга Деркачова, методист відділу української мови та літератури Донецького обласного ІППО, заслужений  учитель України Тетяна Попова, доцент кафедри теорії і історії української та світової літератури Донецького національного університету імені Василя Стуса Михайло Жилін та багато інших педагогів, громадських активістів і працівників культури.

Дуже зворушливою стала літературно-мистецька композиція театральної студії «Альянс» «Птах душі». Талановиті школярі змогли донести до глядачів щирість, шукання вічності, любов до та життєствердність Василя Стуса. І здавалося, що серед дітей був і сам поет, на долю якого випали важкі роки таборів і заслань.

Фестиваль отримав назву «Кожна зірка має свій час…». В «Час поезії»   декламували Василя Стуса та ділилися своїми роздумами над прочитаним, в  «Час живопису» презентували малюнки до його віршів. В «Час музики»  співали пісень. А ще були «Час творчості», «Час совісті»…

Василь Стус – це людина, що стала символом своєї епохи, дійсно легендарна постать, приклад громадянської мужності та незламності духу, поет-дисидент, правозахисник, борець. Роль, яку він відіграв у розвитку української культури ХХ століття, відновленні нашої державності, національному пробудженні та самоусвідомленні українців важко переоцінити. Він був одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. 1991 року письменник був відзначений Державною премією імені Тараса Шевченка, у 2005 році посмертно отримав звання Героя України. Це була людина найбільших чеснот, життєве кредо якої було: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».

Фестиваль закінчився, але перед нами постають і поставатимуть питання: як Стус за таких нелюдських умов злетів до вершин світової поезії? Як він зумів піднятися над своїм середовищем до найпорядніших і найкультурніших людей свого часу?

Він прожив коротке життя – 47 років. Так, як Шевченко. Епоха не цінує геніїв за життя - вона згадує про них надто пізно…

«Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь».

Віра Ільїна