Українське військо має давню історію. Це тисячолітній шлях еволюції від княжих дружин і козацьких полків до надсучасних Сил Оборони України, де головним наскрізним мотивом крізь віки залишається безкомпромісна боротьба за власну свободу. Сучасні Захисники і Захисниці України успадкували найкращі мілітарні традиції предків: від руських воїнів – символи двозуб та тризуб, від запорожців - козацький малиновий хрест та культуру військового демократизму, від армії УНР та УПА - тактичну гнучкість, жертовність і нерозривний зв’язок із волонтерським рухом. Сьогодні українська армія - це унікальний цифровий оборонний організм, який постійно розвивається завдяки ініціативі молодших командирів та вдалому впровадженню високих технологій. У День Захисників і Захисниць України ми не лише віддаємо данину сучасному війську, а і говоримо про спадкоємності поколінь, адже сьогодні наше військо є безпосереднім наступником і хранителем багатовікових мілітарних традицій. Щитом, який сьогодні захищає не лише українську землю, а й архітектуру безпеки всього вільного світу.
Після проголошення Акту незалежності України було створено відповідну законодавчу базу для формування Збройних Сил держави. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України».
Етапною датою у становленні Збройних Сил України стало 6 грудня 1991 року, коли Верховна Рада прийняла Закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України». Того ж дня затверджено текст Військової присяги.
У червні 1992 року Верховна Рада України ратифікувала Договір про звичайні збройні сили в Європі, яким визначалися максимальні рівні чисельності озброєння і військової техніки для України. Відповідно до цього слід було скоротити кількість танків на 5300 одиниць, бойових броньованих машин – на 2400 одиниць, бойових літаків – на 477 одиниць.
Оскільки на території України за радянських часів дислокувалися частини і з’єднання, завданням яких було підсилення першого ешелону (груп радянських військ за кордоном), то на їх озброєння надходили достатньо сучасні зразки озброєння та бойової техніки. Саме вони склали основу озброєння Збройних Сил України. Основу військової авіації складала техніка, виготовлена у 1980-х роках, хоча було немало і більш старих зразків.
Упродовж 1991–1996 років, незважаючи на різноманітні труднощі, були закладені основи Збройних Сил України, створена система військового управління, розпочалося приведення військового механізму держави у відповідність до нових геополітичних умов.
У 1998 років була запроваджена нова система військово-адміністративного розподілу території України. Завдяки цьому вдалося уніфікувати і скоротити кількість тилових структур, забезпечити інтеграцію ресурсів, сил і засобів тилу і комплексне та ефективне їх використання в інтересах усіх структур Збройних Сил України.
Удосконалення системи військового управління тривало і в наступні роки. Одночасно з реорганізацією відбувалось і подальше скорочення чисельності Збройних Сил.
Упродовж 2006–2011років відбувалися подальші зміни у структурі Збройних Сил та скорочення їхньої чисельності, сформовано корпус швидкого реагування Сухопутних військ, реформовано систему військової освіти, кадрового і медичного забезпечення, розширено сферу діяльності міжнародного військового співробітництва.
Переозброєння Збройних Сил новітніми зразками техніки відбувалося недостатніми темпами. Зумовлювалося це економічною кризою та низькою пріоритетністю Збройних Сил в умовах визнання відсутності зовнішньої загрози.
Провідною тенденцією у комплектуванні Збройних Сил України особовим складом у 1997–2013 роках було поступове скорочення частки військовослужбовців строкової служби та збільшення частки військовослужбовців за контрактом. У цей період основними напрямами розвитку Збройних Сил України були подальше скорочення чисельності особового складу та кількості озброєння, а також оптимізація організаційної структури. На кінець 2012 року чисельність Збройних Сил України становила до 184 тис. осіб - втричі менше, аніж запланована у 1991 році.
2014 рік став для Збройних Сил України перевіркою на мужність, витривалість, вірність Військовій присязі та відданість народу України та увійшов в історію як рік відродження української армії. Окупація російською федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розв’язана гібридна війна проти суверенної української держави призвели до порушення територіальної цілісності України та державного суверенітету. Збройні Сили України вступили в реальні бойові дії з добре озброєним і навченим ворогом, який раніше ніколи у наших штабах не розглядався як імовірний противник.
Розпочалася термінова перебудова: за шість хвиль часткової мобілізації призвали понад 200 тисяч осіб, відновили строкову службу, створювали нові бригади та батальйони, а пізніше сформували Сили спеціальних операцій. Техніку модернізували під нові умови війни, запускали власні розробки. У війська надійшли БТР-3 і БТР-4, протитанкові комплекси «Стугна», розпочалися роботи над ракетними комплексами «Вільха» та «Нептун», а також новою українською артилерією. Чисельність Збройних Сил України значно збільшилася – на лютий 2016 року вона сягала 275 тис. осіб. Сформована ціла низка нових частин, відповідно до нових вимог перебудована структура управління. Сухопутні війська у 2020 році налічували у своєму складі 30 бойових бригад та цілу низку окремих полків і батальйонів різноманітного призначення.
У 2023 році на озброєння Збройних Сил України надійшла перша українська самохідна артилерійська установка, яка розроблена під стандарти країн НАТО, 155 мм гаубиця «Боргдана». Ключові вузли гармати, включно зі стволом, виготовлялись на Донеччині.
Разом з тим, повномасштабна війна запустила нову трансформацію української армії — безпілотну. Сьогодні українські компанії працюють фактично з усім спектром безпілотних систем — повітряними, наземними, морськими, надводними та підводними.
Сучасна українська армія стає прикладом для найсильніших армій світу, а Збройні сили України входять до десятки найбільших армій світу. За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, Україна посідає шосте місце за чисельністю діючих військовослужбовців.