Пропонуємо вашій увазі черговий матеріал рубрики "Ми є. Були. І будем ми!" управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації.
Багато хто з бахмутян з початком війни вимушений починати своє життя спочатку. Добре, коли ти молодий та перспективний, перед тобою відкриті всі шляхи. Саме таким є Іван Богатинчук. Після евакуації двадцятирічний парубок знайшов собі роботу за спеціальністю у Національній дитячій спеціалізованій лікарні ОХМАТДИТ.
– Народився я у Маріуполі, – розповідає Іван. – Моя матуся з Бахмута, тому у 2012 році наша родина переїхала у найкрасивіше та квітуче місто на світі. Після 9 класу вирішив вступати у медичний коледж. Були плани закінчити 11 класів, але знайомий бахмутський терапевт дав мені пораду спочатку вивчитися у медичному коледжі, а потім йти у вищий навчальний заклад. Бо саме Бахмутський медичний коледж дає добру базу та досвід.
– Чому обрали медицину?
– В родині я перший медичний працівник. Читав багато розумних книжок про клінічні випадки, особливі події, дивився серіали про лікарів. Коли тобі 14-15 років, ти захоплюєшся чимсь. Кажеш: «Я теж так хочу!». Ось так і я: надивився, начитався й вирішив. Батьки, правда, хотіли бачити мене в правоохоронних органах, але останнє слово було за мною. То була медицина. Родина мене підтримала словами: «Бажаєш – роби!». Спочатку я шість місяців відвідував підготовчі курси, а потім вступив у наш медичний коледж на спеціальність сестринська справа. У групі нас було всього сім хлопчиків. Спочатку лютував ковід, а потім почалася війна. Займалися в особливих умовах.
– Тепер Ви успішно працюєте у відомій столичній лікарні. Як туди потрапили?
– У квітні 2022 року по нашому району, де ми жили у Бахмуті, почало серйозно «прилітати». Моя родина вирішила евакуюватися. Я дуже люблю тваринок, тому ми з собою забрали найдорожче: дітей, у нас велика сім’я, та улюбленців. Матуся сиділа в авто на передньому місці з нашим песиком, а діти з рюкзаками в яких ховалися котики, – позаду. Так добралися до Київської області.
Коли я почав шукати роботу, мені запропонували відвідати Національну дитячу спеціалізовану лікарню ОХМАТДИТ та подивитися, як там працюють спеціалісти. Пообіцяли, що мені допоможуть, що я буду під наглядом. Важливо тільки спробувати… Так я став медичним братом-анестезистом. Мене можна порівняти з правою рукою лікаря-анестезиста. Ми разом готуємо препарати на операцію, довіряємо один одному, працюємо в тандемі. Інакше не можна.
– Чому ви, Іване, обрали саме це відділення?
– Тому, що саме анестезист присутній на всіх операціях, які існують. Це великий досвід в медицині.
– Чи були Ви присутні на трансплантації дитячих органів?
– Я був на різних операціях. При мені, у нашому корпусі, відбувалася трансплантація нирки.
Пам’ятаю, як ворожий шахід влучив у київський житловий будинок. Я якраз заступив на чергування у якості ургентної медичної сестри. Доставили пораненого хлопчика, у нього були проблеми з ногою, ми робили йому термінову операцію. Під наркозом постраждалий провів близько восьми годин. Потім дитину перевели до реанімації. Через деякий час йому знов знадобилася операція. Коли я бачив його відразу після трагедії, було жахливо. А коли я зустрівся з ним після одужання, то відчув справжнє щастя, бо медики змогли повернути його до нормального життя.
А ще ніколи не забуду свій перший робочий день. 10.10.22 року був масований обстріл Києва. У лікарні всі бігали, метушилися, чекали чогось страшного.
Пройшов час… І я вже отримав відпустку. Планую поступати у вищий навчальний медичний заклад. Хочу стати лікарем анестезистом-реаніматологом, бо рятувати життя – то найголовніше та найцінніше.
– Ви мрієте повернутися додому та яким бачите відновлений Бахмут?
– Коли ми жили у Бахмуті, здавалося, що набридло вже ходити до парку, до набережної, до кінотеатру… Ті шляхи ми знали з дитинства. Але зараз, коли ми розуміємо, що колишнього Бахмута вже не буде, так хочеться повернутися у свій рідний двір, садок, будинок. Але квитка у минуле не буває. Я хочу побачити наше місто-герой з алеєю троянд, з сучасними медичними закладами, з щасливими людьми. Наша мета своєю відданою працею наближати Перемогу.
За матеріалами управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації