Іван Суботін - волонтер Всеукраїнської співдружності «Пошук зниклих дітей» «Пошук - Донбас «На допомогу один одному». Він герой рубрики "Ми є. Були. І будем ми!" від управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації, яке збирає історії успішного досвіду донеччан-патріотів. Нижче пропонуємо вашій увазі матеріал управління:
42-річний Іван Суботін із Мирноградської міської територіальної громади Донецької області - рятувальник. Працюючи у ДСНС неподалік від лінії фронту, він ліквідує наслідки бойових дій, рятує людей на місті трагедій. Крім того, Іван – відомий у регіоні волонтер, засновник організації «Пошук - Донбас «На допомогу один одному», яка розшукує зниклих людей. Іван заснував організацію ще до війни - зробити це спонукала його особиста трагедія. З початком повномасштабного вторгнення кількість зниклих, яких шукає Іван зі своєю командою волонтерів, обчислюється тисячами. Когось знаходять мертвим, а когось, попри всі невтішні прогнози – живим. Організація «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» з'явилася два роки тому. Тоді зник батько Івана і він робив усе можливе, щоб його знайти. Коли проходили пошуки його батька в іншій області, на допомогу приєдналися волонтери з організації Всеукраїнська співдружність «Пошук зниклих дітей», які разом прочісували територію, використовували свої особисті дрони, не попросивши за це жодної оплати. Батька знайшли – на жаль, він був мертвий. Через деякий час Іван дізнався, що подібної організації на Донеччині не існує, тоді він вирішив вступити до цієї волонтерської організації. Після чого було рішення створити волонтерський рух «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» на Донеччині. З моменту заснування організації Іван разом з волонтерами почали проводити пошуки зниклих спільно з поліцією, прочісуючи території, роздаючи орієнтування, обдзвонюючи морги, лікарні та інші структури.
З початком повномасштабного вторгнення роботи в Івана та його колег-волонтерів побільшало. Звістка про початок великої війни 24 лютого застала Івана у лікарні, де він перебував на лікуванні в іншому місті, а як тільки дізнався - зібрав речі та поїхав додому. По дорозі до міста була помітна велика паніка всього населення. Автобуси, маршрутки, поїзди були переповнені.
"Через кілька днів до організації «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» почали надходити безліч заяв із міста Волновахи та Маріуполя про зниклих безвісти. Одним з перших важких пошуків повномасштабної війни, був пошук чотирьох студенток з найближчого села Бахмутського району, які прямували з міста Харкова додому", - згадує Іван.
Іван разом з волонтерами виконали велику роботу. Приєднати харківських волонтерів, спільно опрацьовували усі можливі маршрути. У ході пошуку все виявилося навіть страшнішим, ніж вони думали. Маршрутку, що рухалася з Харкова до Торецька, було розстріляно. Там було приблизно 27 людей. Поранені потрапили до лікарні, а четверо дівчат (на той момент вже знали про чотирьох зниклих) загинули на місці. Разом із ними ще загинули вагітна жінка, чоловік та водій. Минали дні, а їхні тіла так і лежали у тій маршрутці. Для того, щоб забрати тіла дівчат, волонтерами було виконано величезну роботу. Івану особисто довелося повідомляти батькам, що вони знайшли їхніх дітей. Це був величезний внутрішній душевний біль, який неможливо передати словами. І потім ці батьки їхали на окуповану територію і самі забирали своїх дітей. Минуло вже багато часу, але ці чотири студентки досі перед очима Івана.
Іван має трьох дітей, і одна з дочок на той момент була лежачою – незадовго до початку війни вона зазнала важкої травми. Волонтери та керівництво на роботі допомогли евакуювати його родину за кордон. До «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» зверталися сотні людей. У когось зник зв'язок із рідними після ракетного удару, у когось родичі перестали виходити на зв'язок після окупації їхнього населеного пункту або після спроби з нього виїхати.
До Івана надходило тисячі заявок з Авдіївки та з Маріуполя, де на той момент було справжнє пекло. Шукати зниклих і до війни було непросто, а особливо проводити пошук на окупованій території. Якщо є підозра, що людина може бути там, єдине, що волонтери можуть зробити – це створювати інформаційні заявки, шукати через соцмережі.
До речі, неодноразово знаходили людей саме за допомогою соціальних мереж. За перший місяць війни організація «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» отримали понад дві тисячі заявок про зниклих з Маріуполя та Авдіївки. На жаль, відсоток тих, кого вони знаходили там живими, був невеликим. Але щоразу, коли Іван бачив у координаційних чатах повідомлення «Знайдено! Живий», всі так раділи. Напевно, це було єдине, що могло потішити у той страшний час. Випадки були різні. За даними організації «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» кожен третій зниклий – двохсотий. Зараз основний напрямок волонтерів – це Бахмут. Звідти найбільше заявок. І туди він з хлопцями найчастіше їздить роздає гуманітарну допомогу. У таких поїздках волонтери мають кілька завдань – розвести ліки, іноді їжу, роздати орієнтування за зниклими. Встигнути все це зробити, не потрапивши під обстріл. Останнє вдається не завжди. Часто доводиться на півдорозі кидати машину та бігти до найближчого підвалу. Але старенька «дев'ятка» нашого героя, на якій він вивіз із гарячих точок десятки людей, навіть після численних обстрілів ще на ходу.
У Мирнограді Організація «Пошук - Донбас «На допомогу один одному» складається з двадцяти волонтерів, а загалом із ними працюють майже сто людей. Ці люди у Запоріжжі, Херсоні, Новій Каховці та багатьох інших населених пунктах. Іван з товаришами їздить в найгарячіші точки. Дівчатка з його команди координують роботу дистанційно. Вони на зв'язку 24/7. Роблять це виключно на волонтерських засадах. Це величезний обсяг роботи. За час повномасштабного вторгнення їм надійшло близько чотирьох тисяч заявок. Іван допомагає і переселенцям. Одній із них – жінці з м. Бахмут - він надав житло, поселив її у своєму невеликому будинку в селищі, забезпечив дровами та всім необхідним. Іван у себе вдома зараз буває нечасто. Найбільше мріє, щоб знову бути там не одному. Щоб його сім'я змогла повернутися до мирної, вільної від окупантів України.
За матеріалами управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації