Пропонуємо вашій увазі черговий матеріал рубрики "Ми є. Були. І будем ми!" від управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації.
«Я залишаюсь тут, бо вірю в нашу перемогу!», - каже Людмила Лещинська, науковий співробітник Костянтинівського краєзнавчого музею. Її історія до війни, на перший погляд, звичайна, схожа на десятки таких самих: родина, навчання, робота. Але, якщо зазирнути глибше, то можна побачити шлях, що привів її до волонтерства. В цьому випадку, вроджена емпатія зіткнулась з набутою за довгі роки стресостійкістю, вмінням швидко реагувати на виклики долі і породила незламну віру, настільки міцну і непохитну, що мотивує дівчину щодня нести важку місію допомоги. За часи повномасштабної війни, Людмила волонтерила у рідній Костянтинівці, Донецькій області. Вона пройшла всі етапи волонтерства - від збору гуманітарної допомоги до безпосередньої комунікації з благодійниками. За її плечима - сотні благородних справ та ще більше подяк від людей, яких вона підтримала. Один з місцевих жителів схарактеризував Людмилу як людину з великим серцем та щирими очима, яку неможливо не запам'ятати.
Не зважаючи на свою активну участь у волонтерській роботі, Людмила продовжує виконувати свої основні обов'язки у Костянтинівському краєзнавчому музеї, де, наразі, займається охороною культурної спадщини, пам'ятників архітектури та евакуацією музейних експонатів. Та навіть знаходить час для творчості. Останній пункт займає особливе місце у біографії Людмили. До посади наукового співробітника, вона працювала у рекламній агенції та захопилась дизайном. Її набуті навички були використані при створенні афіш на свята у Костянтинівці, банерів, оголошень. Із останніх робіт – макет стели міста. Особлива гордість, адже це обличчя, перше враження про Костянтинівку. «З колегами по культурі ми визначили ідею, якою б хотіли бачити стелу, і тоді я взялась за роботу. Брала за основу патріотичні кольори, доповнивши їх графічними, сучасними елементами та традиційними орнаментами. Для мене були важливі дрібниці, щоб все було гарно. Навіть фарбу обирала особисто», - посміхаючись ділиться Людмила.
Її робота, безсумнівно, закарбувалась в літописі громади і буде тішити око містян та гостей ще не один десяток років. В своїх планах на майбутнє дівчина поділилась, що після перемоги мріє про великий концерт у міському парку, а також поїхати з рідними та друзями на відпочинок. Людмила Лещинська - це не просто волонтер та науковий співробітник, а справжній приклад сили, волі та самовідданості. Її історія показує, що коли зустрічаються потреби і виклики часу у людей можуть розкритися надзвичайні якості, здатні перемогти темряву та мотивувати навколишніх.
За матеріалами управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації
