портал в режимі тестування та наповнення
0 800 507 506
Гаряча лінія
  • A-
    A+
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів

Ми є. Були. І будем ми! Історія Ольги Корзюкової

Опубліковано 06 березня 2023 року, 11:44 , Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації

Сьогодні ми знайомимо вас із ще однією героїнею нової рубрики "Ми є. Були. І будем ми!" від управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації, яке збирає історії успішного досвіду донеччан-патріотів.

Ольга Корзюкова – волонтерка, родом з Костянтинівки. В мирні часи - науковий співробітник Костянтинівського міського краєзнавчого музею.

«Любити і допомагати» - життєве кредо волонтерки та мешканки Костянтинівської громади Ольги Корзюкової.

Суспільною діяльністю Ольга почала займатися ще задовго до війни – писала проєкти для міського краєзнавчого музею і Костянтинівського центру учасників бойових дій, волонтерів АТО, разом з ГО «Українська природоохоронна група» створювала збірку зі старовинними публікаціями про заповідник «Асканія-Нова», проводила різноманітні майстер-класи для дітей та дорослих. 

«Війна змінила все, окрім моєї активності. Всі зараз наближають Перемогу так, як можуть. З'єднати двох людей, щоб хтось отримав допомогу - це не складно. Знайти цікавий волонтерський проєкт і взяти в ньому участь - не складно. Я просто роблю те, що добре вмію», - каже пані Оля. 

За час повномасштабного вторгнення, при співпраці зі скаутами м. Злін (Чехія), дівчині вдалось направити необхідні медикаменти й засоби у хірургічне відділення ГВКГ м. Київ і, що важливіше, до рідної Костянтинівки. Свою діяльність направила і на допомогу військовим. Разом з колегою Аліною Крайньою, вони знайшли для своїх друзів, які зараз захищають країну, маскувальні сітки.

Ольга Корзюкова каже, що найцікавіша її волонтерська робота – вишивка бойових вишиванок.

«Я беру участь у великому проєкті «Сорочка для захисника». Усі разом ми створюємо справжні бойові обереги для воїнів – вишиті вручну сорочки. Коли я починаю роботу, знаю лише ім’я або позивний людини. Орнамент обираю самостійно, техніку вишивки – теж. Я вивчаю старовинні техніки, символи, і тим самим зберігаю культурну спадщину регіону», - розповідає Ольга.

На майбутнє дівчина планує повернутися до рідного міста і продовжувати розвиток та популяризацію музейної справи.

За матеріалами управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації