Постать Івана Карабиця – особлива в українській культурі. Його ім’я ще за життя було добре відоме не тільки на Батьківщині, а й на світових теренах. Сьогодні митцеві могло б виповнитися 79 років.
Творча діяльність майстра була багатогранною і різноманітною. За свій короткий земний шлях довжиною лише в 57 років Іван Карабиць виявив себе як яскраво обдарований самобутній композитор, талановитий диригент, чудовий педагог і видатний музично-громадський діяч.
Іван Карабиць мав творчі здобутки в усіх музичних жанрах. Це симфонічні, кантатно-ораторіальні, інструментальні твори, концерти для оркестру, фортепіано з оркестром, вокальні цикли, понад 50 естрадних пісень, музика до художніх та анімаційних фільмів, театральних вистав. І все ж композитор тяжів до крупних жанрів, великих оркестрових і хорових мас, тому найбільшими його мистецькими удачами стали масштабні симфонічно-хорові полотна, серед яких поема «Vivere memento» на вірші Івана Франка, ораторія «Заклинання вогню», опера-ораторія «Київські фрески» та інші твори, написані у співпраці зі славетним українським поетом Борисом Олійником, тощо.
Митець був закоханий у рідну землю, любив свою малу батьківщину Донеччину, де народився і виріс, зробив перші кроки на музичній ниві. Другою батьківщиною вважав Київ. Він часто говорив: «У мене таке відчуття, що у глибинах київської землі щось таке закопане… І воно притягує людей до цього міста». Любов до землі, біль за її рани і водночас гордість за неї проросли у «Київських фресках», «П’яти піснях про Україну», поеторії «Плач Катерини», «Піснях Явдохи Зуїхи», ораторії «Земле моя на ймення Донбас», Концерті для оркестру № 3 «Голосіння» та багатьох інших творах.
Іван Федорович належав до тієї нечисленної когорти митців, які здатні поєднувати заняття композицією з активною музично-громадською роботою. Таких особистостей у світі небагато, тому що композиторська творчість – вельми специфічний вид діяльності, який передбачає особливе самозаглиблення, усамітнення, на відміну від, скажімо, літераторів, поетів або художників, чия праця є більш відкритою й публічною.
Талант Карабиця у сфері мистецького менеджменту був насправді видатним. Він зміг зламати стереотипи, що складалися десятиріччями, і запропонувати нові прогресивні форми. Він щиро радів із того, що його ідеї підхоплюють інші діячі культури, тиражують у нових українських музичних фестивалях, що з’являються в різних регіонах держави.
Маріанна Копиця – Карабиць – доктор мистецтвознавства, професор кафедри історії української музики та музичної фольклористики Національної музичної академії України, заслужений працівник освіти, член Національної спілки композиторів і композитор Іван Карабиць заснували династію академічних музикантів: вони виростили Іванку, музичну журналістку і ведучу авторської програми на радіо «Аристократи», і сина Кирила – диригента, який закінчив Київську та Віденську консерваторії. Зараз він гідно продовжує справу батька, успішно диригує симфонічними оркестрами, його ім’я вже добре відомо в європейських країнах і США, на цей час він керує Борнмутським симфонічним оркестром в Великобританії, і в 2015 році отримав нагороду Королівського філармонічного товариства як диригент року.
