21 лютого представники всіх націй та народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тринадцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.
З 2002 року в Україні відзначають Міжнародний день рідної мови.
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року на території сучасної держави Бангладеш, яка тоді була частиною Пакистану, місцева влада жорстоко розігнала демонстрацію людей, які висловлювали протест щодо урядової заборони на використання в країні їх рідної бенгальської, мови.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення.
Така загроза була й над українською мовою протягом 4 віків. Це засвідчують документи, які зараз є у вільному доступі та історичні довідки, а також той факт, що вона за свою історію пережила дуже багато актів лінгвоциду (понад 134 задокументованих актів понівечення української мови). Найбільш сумнозвісними з них є циркуляр Валуєва та Емський указ. Але найболючішого удару по українській мові, культурі та традиціям нанесли представники більшовицького режиму, застосувавши репресії та розстріли української інтелігенції та осіб, які розмовляли українською мовою, носили український національний одяг або у кого в хаті висів портрет Т. Шевченка…
Усе це призвело до того, що було виховано ціле покоління людей, які не знали рідної мови. Проте завжди у тяжкі для української мови часи на стороні рідного слова стояла українська прогресивна інтелігенція.
З настанням у другій половині вісімдесятих років демократичних зрушень у суспільному житті в Україні розпочалася боротьба за відродження національної мови, культури і літератури. Провідну роль у цьому русі відіграли передові письменники, поети, вчені.
Так, за даними Всеукраїнського перепису населення українську мову вважають рідною 67,5% населення нашої держави, російську мову визначили як рідну 29,6%, частка людей, що вважають рідними інші мови становить близько 3%.
Україна – багатонаціональна країна. У нас налічуються десятки мов, які вважають рідними представники різних національностей. Така унікальна різноманітність є значною культурною перевагою нашої країни, що дає невичерпні можливості для інтелектуального розвитку і взаємопроникнення культур, спільного культурного збагачення та плідного діалогу.
Наше завдання – побудова гармонійного суспільства, в якому шануються та мають необхідні умови для розвитку усі національності, усі культури та мови. Саме з пошани до рідної мови починається розвиток будь-якої країни, бо мова – один з головних символів народу, його об’єднуюча сила, яка робить нас згуртованими та сильними. Це – наша найсильніша зброя, і водночас – наш найдорожчий скарб.