У 2010 році Генеральна асамблея ООН висловила у своїй резолюції серйозну стурбованість щодо негативної тенденції зникнення безвісти осіб та оголосила 30 серпня Міжнародним днем жертв насильницьких зникнень, щоб привернути увагу до долі людей, місця ув’язнення яких невідомі.
Насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, внаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
Насильницькі зникнення вважають одним із тяжких воєнних злочинів та злочинів проти людяності. З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала одним з розповсюджених методів залякування громадян на тимчасово окупованих територіях.
Відомі випадки викрадення російськими військовими українських ветеранів, колишніх учасників АТО, співробітників військкоматів та цивільних фахівців військових структур у Сумській, Чернігівській, Київській областях та під час виїзду з Маріуполя.
Україна пам’ятає та обліковує всіх зниклих безвісти та полонених і робить усе можливе, зокрема, через міжнародні організації, щоби повернути їх додому