Війна за Незалежність, що триває в Україні з 2014 року, завдала нищівного удару по всіх сферах життя, зокрема по мистецькій освіті. Попри загострення ситуації в області, постійні виклики та обмежені ресурси, мистецькі школи регіону продовжують працювати.
Громади Донеччини знаходять можливість фінансування мистецьких закладів, адже прекрасно розуміють, що все починається з культури, а освіта надає можливість глибше усвідомити її роль та значення для майбутнього держави і регіону.
Так, 1 вересня 2025 року 32 мистецькі школи Донеччини розпочали новий 2025-2026 навчальний рік. На сьогодні у музичних, художніх школах та школах мистецтв дистанційно навчаються 4530 учнів, із них - 587 першачків. Забезпечують навчальний процес мистецької освіти 501 викладач, який продовжує свою діяльність у нових умовах, зберігаючи таким чином функціонування початкової мистецької освіти в регіоні.
Мистецькі школи активно впроваджують новітні технології дистанційного навчання, що дозволяє підтримувати безперервність освітнього процесу та комунікацію з учнями.
Низка мистецьких шкіл області відновила роботу у змішаній формі. З жовтня 2022 року працює у змішаному режимі КЗ «Маріупольська художня школа ім. А.І. Куїнджі Маріупольської міської ради» у Львові.
З вересня 2024 року у Дніпрі працюють КЗ «Музична школа імені Івана Карабиця Торецької міської територіальної громади», а з листопада 2024 - КЗ «Покровська музична школа ім. М.Д. Леонтовича».
З вересня 2025 року у Дніпрі відновили роботу у форматі офлайн КЗ «Музична школа № 1 м. Добропілля» Добропільської міської ради та КЗ «Музична школа № 2 м. Білицьке» Добропільської міської ради.
Одним з досягнень мистецької освіти є успішна участь наших учнів у міжнародних та всеукраїнських конкурсах. Впродовж 2024-2025 навчального року юні музиканти, художники та співаки взяли участь у 332 міжнародних та 167 всеукраїнських конкурсах.
Збереження початкової мистецької освіти у Донецькій області має величезне значення. Мистецькі школи Донеччини тримаються, показуючи, що навіть під обстрілами українська ідентичність не зникає, а загартовується: у дитячих голосах, у фарбах художників, у музиці, що звучить попри тишу руїн, нагадуючи, що українське мистецтво та освіта є серцем нації, яке продовжує битись, даруючи життя й силу майбутнім поколінням.