Наталія Бабанська – учасниця обласного конкурсу «Жінка Донеччини – 2026 року»

Наталія Бабанська – учасниця обласного конкурсу «Жінка Донеччини – 2026 року», номінація «Серце, що дарує родину»

Наталія Бабанська народилася 9 лютого 1978 року в селищі Удачне  Покровського району Донецької області.

Ще з юних років Наталія  мріяла створити власну велику сім’ю, сповнену дитячого сміху. Та доля розпорядилася так, що стати мамою рідних дітей вона не змогла. Проте ця життєва обставина не зламала її віри у власну мрію.

«У моєму серці завжди було місце для дітей», – зізнається Наталія. Разом з чоловіком Павлом вона виховувала його сина Сергія, який став для неї по-справжньому рідним.

А згодом подружжя наважилося на сміливий крок – подарувати родинне тепло й тим, хто його найбільше потребував. Так, у січні 2024 року вони взяли під опіку трьох дітей з однієї сім’ї: веселу Наталію, допитливого Дмитра та життєрадісну Олександру. «Справжня родина народжується з любові, а не лише в документах», – переконана Наталія Бабанська.

Відтоді їхнє подружнє життя набуло нового сенсу. «З появою дітей наш дім наповнився радістю. Ми отримали шанс жити повноцінно й по-справжньому щасливо», – говорить Наталія. Малеча стала для неї найбільшим подарунком долі, а вона сама – люблячою мамою, яка завжди поруч: підтримає, вислухає та порадіє їхнім перемогам.

З початком активних бойових дій на території Удачненської громади родина була змушена залишити Донеччину й переїхати на Львівщину. Там довелося починати життя «з чистого аркуша». Та найбільшою цінністю, яку вдалося зберегти, стали діти – саме вони додають батькам сил і надихають рухатися вперед попри будь-які труднощі.

Родина багато часу проводить разом: подорожує, підіймається в гори, відвідує басейн тощо. Особливою традицією стало приготування смаколиків усією сім’єю – на кухні завжди лунає сміх, пахне свіжою випічкою та витає радість від спільної праці.

Попри велику зайнятість, Наталія Бабанська знаходить час і для волонтерської діяльності. Вона власноруч плете маскувальні сітки для наших захисників і захисниць. У кожному вузлику вона залишає частинку своєї душі й віру в Перемогу, особливо тепер, коли її Сергійко боронить Україну. «Він для мене відрада серця, моя зірочка, так само, як і прийомні діти», – каже Наталія.

Її історія – це приклад відданості, людяності та жіночої сили. Вона довела, що навіть у найважчі часи можна створити дім, сповнений любові, затишку й віри у світле майбутнє.

Детальна історія учасниці конкурсу за посиланням: https://surl.li/attvfc

#ЖінкаДонеччини2026