Наш час характеризується збільшенням масштабів міграційних процесів у світі, розширенням та розвитком зв’язків та інтеграції між країнами. Мігранти завжди вносили свій вклад у розвиток будь-якої країни, її економічної, соціальної та культурної складової. На даний момент найбільшим у світі за обсягами міграції вважається коридор Мексика – США, обсяги якого перевищують 10 млн. осіб кожного року. Також одними з найбільших коридорів є Туреччина – Німеччина, Алжир - Франція. Якщо ж розглядати міграцію до країн ЄС загалом, то такий коридор не поступатиметься, а то і переважатиме згаданий напрямок Мексика – США.
Україна завдяки своєму вигідному територіальному положенню стала транзитною державою для потоку мігрантів у країни ЄС, адже у нашої країни є спільні сухопутні кордони з Румунією, Польщею, Словаччиною та Угорщиною, які простягаються на сотні кілометрів. Попри свою економічну вигоду розташування, Україна зручна і для нелегальної міграції.
Нелегальною (незаконною) міграцією є незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використані підроблених документів, візи (або без візи), самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країни без належного дозволу компетентних державних органів.
До багатих та благополучних країн ЄС мріє потрапити багато людей, зокрема з арабських та мусульманських країн. Серед основних потоків нелегальних мігрантів та шукачів притулку, які направляються до нашої країни, або, що відбувається найчастіше, використовують її як транзитну зону, можна виділити громадян Пакистану, Афганістану, Іраку, кавказьких республік РФ, Палестини, Нігерії, Сирії, Ефіопії, Судану, Єгипту. Зокрема, відбулася переорієнтація на переправлення громадян країн пострадянського простору. У першу чергу це стосується Грузії, Росії та Молдови.
Варто зазначити, що у 80% випадках незаконна міграція через територію України не є стихійною, навпаки, це добре організований і з роками налагоджений бізнес. Мало хто з мігрантів спроможний відважитись на таку «мандрівку» самотужки. Мотиви, що спонукають мігранта нелегально проникнути до країни можуть бути різні: економічні, пошук притулку, або це можуть бути утриманці особи, яка вже влаштувалася в країні. Більшість нелегально мігрує з економічних причин. Зазвичай ще у своїй країні вони домовляються за незаконну переправу до країн ЄС з міжнародною злочинністю, яка спеціалізується на переправлені людей. Ціна на такі послуги коливається від $4 тис. до $7 тис., в залежності від різних нюансів, наприклад: країни походження, транзитного маршруту, кількості посередників під час переправи. Деякі охочі потрапити до ЄС продають свої квартири, будинки, останнє майно, щоб назбирати ці суми, особливо, якщо емігрувати вирішила уся сім’я. Кращим варіантом для шукачів притулку є випадок, якщо вдається відкрити туристичну візу до України, в такому разі доведеться перетинати лише один кордон – Україна – ЄС.
Пік міграції через Україну припав на кінець 1990 – тих та 2000-ні роки, значно спавши після 2010 р., коли Україна підписала закон про реадмісію. Згідно з цією угодою від 1 січня 2010 року держава зобов’язалася приймати до себе десятки тисяч нелегалів з ЄС, які дісталися туди через територію України. Проте мало кого з нелегалів радувала перспектива уже з країн ЄС бути депортованими до України, та в подальшому до своєї країни доходження, тому відбувся деякий спад, скоріш за все тимчасовий.
Специфічною рисою сучасної міграції є збільшення частки жінок (до 58,5%) та дітей в міграційному потоці. Досить розповсюдженим явищем є незаконне переміщення жінок, дівчат та дітей з метою сексуальної експлуатації. За оцінками експертів, щорічно на світовий ринок інтимних послуг потрапляє від 700 тис. до 4 млн. чол.
Слід також зазначити соціально-економічні наслідки нелегальної імміграції для Європи, зокрема і для України. Нелегали, які готові працювати на будь-яких умовах, зводять нанівець соціальні гарантії, які існують в європейських країнах, (мінімальний рівень заробітної плати, максимальна тривалість робочого дня), а також потребують величезних фінансових витрат на прикордонний контроль, створення таборів для біженців, на соціальні та медичні послуги, утримання під вартою, депортацію.
Засилля нелегальних іммігрантів є викликом безпеці. Загрози безпеці, які можуть бути як реальними, так і потенційними, виникають на різноманітних рівнях. Мова йде, з одного боку, про безпеку приймаючої сторони, а з іншого – про безпеку людей. При цьому важливими складовими безпеки є:
- особиста чи індивідуальна безпека, фізична безпека в широкому розумінні;
- соціальна безпека, збереження гідного соціального статусу та системи гарантій і благ;
- економічна безпека. На даний момент, особливу загрозу нелегальна імміграція становить у санітарно-епідеміологічному вимірі країни перебування. Крім того, нелегали , не маючи стабільної зайнятості та бажання повертатись у гірші умови, поповнюють групи «вигнанців суспільства» і стають джерелом злочинності та тероризму.
Нелегальна міграція все частіше розглядається як один із можливих шляхів розповсюдження міжнародного тероризму. Крім того, трагічні події останніх років призвели до необхідності вибору між свободою особистості та безпекою. Важливо зазначити, що повсякденна свідомість в європейських країнах так глибоко засвоїла традицію свободи та безпеки, що саме безпека стала однією з найголовніших культурних цінностей Європи. І якщо в 90-х рр. ХХ ст. свобода займала перше місце, то тепер європейці все частіше надають перевагу безпеці. Іншими словами, нелегальна імміграція тісно переплітається зі сферою як національної, так і особистої безпеки.
Департамент інвестиційного розвитку і зовнішних відносин