Обласний конкурс "Жінка Донеччини": Ірина Макух (номінація "Психологиня року")
1 рік тому
Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації представляє учасниць обласного конкурсу «Жінка Донеччини». Знайомтесь - Наталія Кулініч (номінація "Культурне досягнення року").
Вже не один рік на нашій землі триває запекла боротьба, якої світ не бачив із часів Другої Світової. І на землі, і в небі ми не здаємо позицій. Кожен боронить свій фронт: військовий, волонтерський, гуманітарний. У кожного зараз своя зброя, а для деяких жінок ця зброя – мистецтво.
Сьогодні в дописі «Жінка року» ми розповімо про Наталію Іванівну Кулініч, директорку комунального закладу культури "Міський палац культури "Будівельник" Управління з гуманітарних питань Краматорської міської ради, керівника народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту "Курінець".
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну жінка вимушена була евакуюватися спочатку в Західну Україну, а потім переїхала до Німеччини, де знайшла багато однодумців серед переселенців, які працюють у галузі культури.
На початку своєї діяльності в Німеччині вони провели організаційні збори, на яких поставили перед собою головну задачу - об'єднати всіх українців у своїй місцевості, розповісти німцям про Україну, ознайомити їх з нашими традиціями, звичаями, обрядами. Для цього Наталія познайомилась із мером, губернатором, і разом вони намітили план культурних заходів за їхньої підтримки. Першими заходами стали Різдвяні свята, до яких вона разом із командою готувались дуже ретельно й відповідально. Наталія одночасно вчила з артистами колядки та щедрівки. У вільний час гуртом ліпили вареники, щоб ознайомити мешканців Німеччини з українською кухнею.
На свято були запрошені представники мерії, соціальної служби, мешканці та гості міста Трабен-Трарбах, яких привітали піснею "Добрий вечір тобі, пане господарю", защедрували, вручили подяки та хліб з сіллю на українських рушниках. Реакція німців була дивовижно теплою, родинною і дружньою.
24 лютого 2023 року виповнилося 365 днів від початку злочинного повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку москва розпочала проти України 9 років тому з окупації Криму у 2014 році. Рік запеклої боротьби, рік важких днів і ночей, рік болючих втрат, але й також рік сили, хоробрості та звитяги, та головне – віри у Перемогу!
Наступний захід був важким для сприйняття, патріотичним і дуже емоційним. Наталія разом зі своїми однодумцями запросили багато гостей – керівників міста, області, духовенство і звичайних людей, серед яких у них з'явилися справжні друзі.
Наталія стала ініціатором проведення акції пам'яті у місті Трабен-Трабах. Підтримку надала мерія міста. Захід проходив українською та німецькою мовами.
Своєю акцією Наталія та її команда прагнули підтримати наших земляків, а також розповісти німецькому народу про Україну, її красу та досягнення, про те, які сильні люди у нас живуть. Розповідь про мужність, стійкість і непохитність воїнів ЗСУ закінчилася вшануванням хвилиною мовчання пам’яті усіх загиблих у цій війні.
Війна безпосередньо зачепила Наталію. Машину її старшого сина з невісткою і маленьким онуком рашисти розстріляли в упор. Ця історія дуже вразила німців. Вони плакали після перекладу разом з нею. Наталія закликала всіх матерів світу об'єднатися проти війни! Зібрані на цьому заході кошти жінка ті її однодумці передали на потреби медичної первісної допомоги бригаді хірургів на Бахмутському напрямку. Усі разом заспівали Державний гімн України з оперними співачками, й сльози котилися з очей не лише наших земляків, дітей та дорослих, а й присутніх на акції громадян Німеччини. Перемога дається нам дуже важко, але вона неодмінно буде!!!
Щороку у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки. Метою цього свята є вшанування українських традицій, а також популяризація вишитого етнічного одягу.
В умовах повномасштабної війни в Україні це свято має особливе значення, оскільки вишиванка є символом незламності українського народу.
Підготовка до Дня вишиванки набула ще більших масштабів, коли до команди Наталії стали долучатися українці з міст, які знаходяться поруч із містом, де вона сама мешкає… Жінка написала сценарій, готувала виступи самодіяльних артистів. Паралельно вела перемовини зі співачкою, волонтеркою Анжелікою Рудницькою і Яриною Сонячною.
Наталя разом з друзями підготували локації - фотозони з українських мотивів, майстер-клас з пов'язання хустки, арт розпис української символіки, знайомство з виконанням побутових танців України, виставку дитячих малюнків та інше. Захід під гаслом "З Україною в серці!" вийшов неймовірно потужний та об’єднуючий. Мер міста навіть наголосив: усі сподівались, що буде добре, а вийшло дуже добре. Великий концерт, парад вишиванок, українські страви, майстер-класи, фотозони… Все, як відбувається на українських фестивалях, – з душею та з розмахом! Особливу увагу всіх присутніх привернула дегустація страв української кухні. Майстер-клас з виготовлення борщу. Вареники, пироги, огірочки, сало і багато різноманітних смаколиків. П'ять годин поспіль на сцені лунали українські пісні, виконувалися танці, проходили ігри та конкурси.
Команда Наталії подарувала меру міста й губернатору українські вишиванки, як символ дружби та подяки німцям за їхню турботу. Своєю чергою вони зі сцени подякували організаторам і всім українцям за згуртованість, творчі досягнення та підкреслили, що українці - сильна й організована нація.
На сцені Наталія отримала від голови ГО "Дієва жінка України" Подяку й Відзнаку за внесок у культурний розвиток України.
Цей фестиваль набув широкого розголосу у німецьких ЗМІ та на телебаченні.
Головною метою заходу був збір коштів на допомогу Україні. Організатори фестивалю, якими разом із Наталією були представники мерії міста, закупили й відправили медичне обладнання та ліки для стабілізаційного центру надання первинної допомоги пораненим на Донеччині.
Оргкомітет, до складу якого входить пані Наталія, стали запрошувати на проведення в Німеччині міжнародних фестивалів, де всі дружно вивчають українські пісні.
Наталія каже: де б не були українці, вони завжди пишаються своєю культурою, спадщиною, своїми мелодійними піснями, та охоче діляться цими надбаннями з представниками інших європейських народів.
Ось така вона жінка – жінка Донеччини!