У неділю команда Гуманітарної місії «Проліска» зустріла на вокзалі 60-річну Галину Іванченко – жінку, яка вимушено залишила рідну Костянтинівку після чергового обстрілу.
Вночі в її будинок прилетів снаряд. Чоловік, який залишився вдома, ночував у двоюрідного брата, але про масштаби руйнувань не розповів. «Прилетів снаряд у наш будинок, у сусідніх теж є руйнування. Згодом від родичів дізналася, що вікна повилітали, будинок сильно пошкоджений», – зазначає жінка.
Спочатку подружжя планувало виїжджати разом, вже зібрали речі, але чоловік передумав. Хотів зберегти будинок, який і так доводилося лагодити плівкою вже понад 5 разів.
Кожного дня Костянтинівку обстрілюють. Жінка розповідає: «Прийняла рішення виїжджати, бо постійно прилітало вночі й вдень. Не було води – давали одну годину зранку й увечері. Світла теж не було, зв'язок зникав. Жити в таких умовах ставало неможливо».
Разом із сусідкою Галина виїхала до Павлограда. Там їхні дороги розійшлися – сусідка попрямувала в Київ до сина, а Галину відправили до Дніпра, де вона вперше зустрілася з волонтерами Гуманітарної місії «Проліска».
«Коли приїхали волонтери, щоб нас забрати, то вже виїжджали під обстрілами. Влучила ракета неподалік від місця евакуації. Вдячна Богу, що врятував життя…».
На Закарпатті Галину прийняв рідний брат чоловіка, який уже два роки мешкає тут із сином. «Переконував, що тут безпечно… Нас на кожному кроці підтримували: нагодували, надали моральну підтримку. Всюди кажу дякую».
Команда «Проліски» продовжить підтримувати пані Галину й надалі.
За матеріалами Гуманітарної місії «Проліска»
