Послуги домашніх працівників в Україні стають все більш популярними, адже в сучасному світі час — найцінніший ресурс, і багато хто прагне делегувати побутові справи, щоб присвятити себе роботі, родині або хобі. Проте, працевлаштування домашнього персоналу має свої особливості, які важливо враховувати як роботодавцям, так і самим працівникам.
До 2024 року у законодавстві про працю України не існували поняття домашньої праці та домашніх працівників, але Законом України від 25.04.2024 № 3680, Кодекс законів про працю України доповнений главою XI-А, присвяченою праці домашніх працівників, відповідно до норм якої:
- Домашня праця - це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.
- Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.
- Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.
- Домашній працівник - це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
- Йдеться не про побутові послуги, а про щоденну турботу, допомогу з доглядом за дітьми, підтримку літніх людей, забезпечення комфорту в домі. Няні, доглядальниці, хатні помічники, водії та садівники – їх праця не помітна для суспільства, але має бути гідною і захищеною, як і будь-яка інша праця.
З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.
Законодавство України чітко регулює робочий час, час відпочинку та оплату праці домашніх працівників:
- Робочий час — не більше 40 годин на тиждень (або менше, якщо передбачено в договорі). Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем.
- Допускається гнучкий графік роботи або підсумований облік робочого часу — головне, щоб це було погоджено між роботодавцем та працівником.
- Надурочна робота — за згодою і з дотриманням вимог законодавства.
- Час очікування виклику на роботу або супровід членів домогосподарства на відпочинку — це теж робочий час, і він має оплачуватись.
- Розмір оплати не може бути меншим за розмір встановленого законом мінімального рівня оплати праці.
- Відпустка — мінімум 24 календарні дні за робочий рік.
Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може бути припинений з ініціативи однієї із сторін.
Домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір з роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.
З урахуванням специфіки домашньої праці та особливостей умов праці, передбачених Кодексом законів про працю, домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями, передбаченими законодавством про працю, у тому числі на безпечні та здорові умови праці.
Домашній працівник має право на повагу до своєї праці, а роботодавець — зобов’язаний створити для цього умови.
Відповіді на найактуальніші питання застосування трудового законодавства, зокрема і у воєнний час, можна отримати на інформаційному порталі Держпраці: pratsia.in.ua