Українська державна символіка відображає нашу історію, нагадує про славу прадідів, спонукає на нові подвиги та звершення. Державні символи: Державний Герб України, Державний Прапор України і Державний Гімн України – важливий атрибут сучасної держави, що символізує її суверенітет.
Знання історії нашого державотворення в усій тяглості, історії наших державних символів є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни рф проти України. З нагоди Дня Незалежності України пропонуємо заглибитись у давню історію української державної символіки.
«Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого.
<...> Головно же те, що се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною й культурною історією».
Із статті Михайла Грушевського «Український герб»
Тризуб є давнім українським символом. Він символізує історичну спадкоємність державності, силу, свободу і єдність нації.
Найдревніше зображення тризуба, віднайдене археологами, датується
X століттям. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю і багато інших.
Тризуб походить із знаків - родових символів князів, передусім князя Володимира Великого. На думку істориків, це був знак власності або династичний герб — подібний до родових гербів європейських лицарів.
Після падіння Київської Русі символіка тризуба поступово зникає з вжитку, втім у XVII–XVIII ст. символ відроджується в документах, козацьких печатках, хоча і без сталої форми. А вже у XIX ст. інтелігенція, особливо історики та етнографи, відновлюють зацікавленість тризубом як національним знаком.
6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім «зубом» у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.
25 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис.
А майже через місяць 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком. Тоді тризуб став символом соборності, відродження і волі.
Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах – мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.
19 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, якою затвердила Державний Герб України, а саме золотий Тризуб на синьому щиті, який став Малим гербом України, - одним з трьох офіційних державних символів.
У радянські часи Тризуб був заборонений, трактувався як «буржуазно-націоналістичний символ».
Сьогодні Тризуб є на гербах військових частин, паспорті, грошах, печатках. Часто використовується на прапорах, нашивках, оберегах — як символ сили та нескореності. У роки війни з росією з 2014 року він став знаком опору та ідентичності.
Тризуб — це не просто герб. Це код історії нації. Він пройшов шлях від князівських монет до сучасної державної емблеми, об’єднавши покоління українців у боротьбі за свободу.
Це — символ сили, гідності, спадкоємності та віри в перемогу.