24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності. Документ став юридичним підтвердженням того, що Україна — самостійна демократична держава. За кілька місяців, 1 грудня, мільйони людей своїм голосом закріпили це рішення на референдумі. Відтоді 24 серпня — офіційний День незалежності України, а з 1992 року саме ця дата закріплена законом як головне державне свято. Це день, коли країна офіційно повернула собі право жити власним життям після довгих століть чужого панування. У 2026 році ми відзначаємо 35-ту річницю тієї доленосної дати. З нагоди державного свята пропонуємо згадати, як українці відзначали свято Незалежності в різні роки.
Починаючи з 1992 року і донині, День Незалежності України святкували 24 серпня – в день, коли український парламент 24 серпня 1991 року ухвалив «Акт проголошення незалежності України».
Крізь роки підходи до святкування головного державного свята змінювались: так, на початку 90-х в межах відзначення Дня Незалежності України відбувались покладання квітів до пам’ятників Тарасу Шевченку, в усіх куточках країни відбувались масові гуляння, а обов’язковими атрибутами були святкові концерти та салюти.
Військовий парад до Дня Незалежності в Києві, 1994 рік
У 1994 році на Хрещатику відбувся перший військовий парад на честь Дня Незалежності. Військову техніку до параду не залучили. Відтоді проведення парадів стало щорічною традицією.
Військовий парад з нагоди Дня Незалежності України. Київ, 2001 рік
Найбільш пам’ятним став 2001 рік — 10-та річниця Незалежності України. Тоді головною вулицею Києва пройшли 6,5 тисяч військовослужбовців, проїхали 173 одиниці техніки, а над столицею пролетіли АН-124 «Руслан» і гордість України - АН-225 «Мрія». Також паради відбулись у Львові, Вінниці, Одесі, Чернігові та Севастополі.
Проте вже в середині десятиліття вектор святкування різко змінився. З 2005 року акцент змістився на виступи військових оркестрів та народну культуру. Саме в цей період зародилася традиція приходити на святкові заходи в національному одязі. Вишиванка перетворилася з музейного експоната на головний дрес-код свята для мільйонів українців.
На Донеччині День Незалежності України нерідко збігався з одним з найважливіших професійних свят регіону – Днем шахтаря, що вносило певні корективи у його відзначення. Оскільки 90-ті роки на Донеччині пройшли під знаком тотальних невиплат зарплат і масштабних страйків, святкові дні нерідко ставали приводом для мітингів.
Церемонія підняття Державного Прапора України в Донецьку, 2011 рік
Однак, вже на початку 2000-х активність шахтарського руху пішла на спад, тож змінилися і акценти відзначення головного державного свята. Зародилася традиція масштабних місцевих святкувань. У Донецьку, Маріуполі та Слов’янську до Дня Незалежності України організовувались власні паради вишиванок та ярмарки українського ремесла.
Презентація Рушника єднання до Дня Незалежності України у Донецьку, 2011 рік
Традиційним для Донецька стало проведення етнонаціонального фестивалю «Коло друзів». У межах заходу проводилась презентація традиційних страв, випічки та напоїв різних національностей, представники яких мешкають на Донеччині (українців, греків Приазов’я, німців, білорусів, вірмен та інших). Крім того, організовувались експозиції декоративно-прикладного мистецтва, народних ремесел, побутових речей та оберегів; фольклорні виступи творчих колективів, майстер-класи та дефіле в традиційних національних костюмах.
Родзинкою відзначення в серці області Дня Незалежності України, Дня міста Донецька та Дня шахтаря став щорічний фестиваль «Троянди Донеччини», в межах якого проводилися спортивні забіги, виставки квітів, ярмарки та концерти у парку ім. Щербакова. В середині 2000-х років популярності набрали молодіжні авто- та велопробіги.
У серпні 2011 року з нагоди 20-ї річниці Незалежності України в Донецьку відбувся фінал масштабної акції створення «Рушника єднання» у межах всеукраїнського проєкту «Єдина Україна: Схід і Захід разом». Готовий рушник урочисто презентували біля пам’ятника Тарасу Шевченку, звідки полотно й починало свій шлях. Відзначається, що рушник вишитий маками, волошками, трояндами і соняшниками. При цьому використовували кольори, властиві донецькому регіону: чорний, червоний, блакитний і жовто-зелений. Після цього полотно мандрувало всіма регіонами України, де місцеві майстри дошивали свої орнаменти. Довжина унікального вишитого полотна склала 8,5 метрів, а ширина — 60 сантиметрів. Як зазначав методист Донецького обласного навчально-методичного центру культури Артем Ловягін, - «Рушник - це символ єдності нашої області. Майстри вклали в нього всю свою любов не тільки до своєї області, а й до України, бо рушник є символом України».
З розмахом відзначали День Незалежності України в Донецьку і у 2013 році… А вже за рік місто було окуповано російськими бойовиками.