У січні-лютому 2015 року відбулися одна з найголовніших битва між українською армією та російсько-терористичними військами. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Регулярні з’єднання та підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони Російської Федерації протягом тривалого часу намагалися ліквідувати Дебальцевський виступ з метою подальшого наступу та захоплення міст Бахмут, Краматорськ і, в подальшому, Харків.
Черговий виток загострення ситуації в районі Дебальцеве відбувся у січні-лютому 2015 року.
Однією з цілей операції українських військ було недопущення просування ворога вглиб території України й максимально знизити його наступальний потенціал.
З 31 січня до 17 лютого по позиціях підрозділів української армії щодоби відбувалося щонайменше 100 обстрілів з боку противника. Незважаючи на досягнуті у Мінську домовленості про припинення вогню з 00.00 15 лютого 2015 року бойовики за підтримки регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації не лише обстрілювали позиції наших військ з танків, артилерії та реактивних систем залпового вогню, а й систематично здійснювали штурмові дії, намагаючись захопити базові табори, опорні пункти та блокпости, наносили удари по мирним цілях у населених пунктах.
Для придушення вогневих засобів, знищення резервів противника силами АТО було нанесено більше 1500 ракетних ударів та вогневих нальотів артилерії для підтримки підрозділів, що вели оборонні дії в секторі С. Це в свою чергу змусило російсько-терористичні війська відвести свої засоби ураження на максимально допустимі відстані.
Таким чином, українські військові змогли знизити інтенсивність обстрілів підрозділів сил АТО. Порівняно зі 101 обстрілом протягом доби 16 лютого, кількість обстрілів станом на 07.00 17 лютого складала 39 обстрілів, а станом на 07.00 18 лютого знизилася до 19 обстрілів.
Враховуючи, що підрозділи сил АТО на Дебальцевському напрямку виконали усі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, Генеральний штаб ЗСУ прийняв рішення до ранку 18 лютого 2015 року здійснити відведення підрозділів із зазначеного району.
Виведення підрозділів здійснювалося в три етапи та за двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії, не допускаючи руху поодиноких машин. Крім того, внаслідок зниження температури повітря переміщення підрозділів стало можливим й польовими дорогами.
Для забезпечення відходу військ було створено систему районів, рубежів і позицій. Забезпечення відходу військ сектору С здійснювалося шляхом зайняття панівних висот, проведення спеціальних дій зведеним загоном зі складу 3-го і 8-го окремих полків спеціального призначення, а також двома невеликими групами (по 50-70 осіб у кожній) від 95-ї окремої аеромобільної бригади. Також було здійснено ряд заходів із інженерної розвідки, вогневої підтримки виходу українських військ.
Завдяки злагодженим діям мобільних груп 95-ї окремої аеромобільної бригади, посилених танками 14-ї окремої механізованої бригади, потужний вогонь артилерії, дії підрозділів спецпризначення з 21 лютого російські терористичній війська припинила активні наступальні дії на цьому напрямку.
Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцевського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ.
За ведення бойових дій в районі Дебальцевого державними нагородами України нагороджено 379 військовослужбовців (у тому числі посмертно — 136), а відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ — 450 осіб.
Мужність, відвага, професійні дії підрозділів української армії дозволило зупинити наступ російських військ та заблокували їх подальше просування.