«Мати, не хотячи дитичя, біжя гет…»
Тисячу років тому ці, без перекладу зрозумілі кожному українцю слова, хтось невідомий викарбував на стінах новозбудованої Софії Київської. Всього на стінах храму виявлено понад 7000 таких записів, кожен із яких підтверджує: мова, якою розмовляли на Русі, сильно відрізнялася від церковнослов’янської, якою велися офіційні записи, і мова ця була надзвичайно подібною до сучасної української.
Де в глибині віків починається справжня жива українська мова, ми, мабуть, ніколи не дізнаємось. Але навіть ті джерела, що ми маємо зараз, дають повне право говорити про тисячолітню історію нашої мови.
І тисячоліття це не було просте. У кращому випадку мову просто ігнорували, в гіршому – забороняли. Але, як і годиться будь-якому організмові, вона боролася, розвивалася і виживала.
Усі ці заборони не могли минутися безслідно, тож навіть зараз, у незалежній українській державі, українська мова потребує нашої підтримки. І найдієвіший спосіб підтримати мову – просто говорити нею. Писати нею. Читати книжки і дивитися кіно нею. Шукати нею в інтернеті. Створювати український простір навколо себе.
День української писемності та мови – гарний день, щоб почати.
Зі святом!
Голова Донецької облдержадміністрації,
керівник обласної військово-цивільної адміністрації
Павло Кириленко