У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки, цього року свято випало на 21 травня.
Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов'янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом. Вишиванка протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров'я та краси.
В українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні. Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками. А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль. Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками. Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду. Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже це символ буйства, любові і молодості. А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.
На початок ХХ століття, коли українська нація почала боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала використовуватися як патріотичний та культовий одяг, символ української ідентичності. Величезний внесок у популяризацію вишиванки вніс український письменник і політик Іван Франко, який вів світське життя і славився своєю любов'ю до національного одягу.
У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишиванок, після чого в Європі почався бум української вишивки, а в самій Україні почалися перші наукові вивчення цього національного одягу.
Вишиванка для українців – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність.