Бібліотека Вугледарської громади від влучання снаряда згоріла разом з книжками, особистими речами та документами бібліотекарів. Але бібліотекарки працюють як єдина команда.
Як може працювати бібліотека, яка фізично більше не існує, розповідала бібліотекарям Боярської громади Антоніна Немиря, директорка Центральної публічної бібліотеки Вугледарської громади.
Співробітниці Вугледарської бібліотеки розкидані по різних містах України, але навіть у цих умовах діють як єдина команда. Вони ведуть читацькі групи онлайн і офлайн, проводять зустрічі з бібліотерапії, пишуть разом із читачами вірші-сенкани, створюють кишенькові журнали «зіни» (від англійського magazine), у яких візуалізують свої мрії, подають проєкти на грантові конкурси й виграють їх, беруть активну участь у книжкових подіях і навіть продовжують видавати читачам книги.
Антоніна Немиря також організовує зустрічі читачів із відомими письменниками в Києві та маленьких бібліотеках Київщини.
Ця розмова — це не просто півторагодинна розповідь про цікавий досвід і успішні практичні кейси, а яскрава ілюстрація сили жінок-бібліотекарок — представниць, певно, найспокійнішої і найтихішої професії у світі.
Історія бібліотекарок КЗ ЦПБ Вугледарської міської ТГ може стати основою для мотиваційної книги, що надихне інших не опускати рук, навіть коли здається, що втрачено все. А, можливо, вона стане передмовою до нової глави — до моменту, коли у звільненому Вугледарі бібліотека відкриє свої двері знову, наповнена книгами, людьми та теплими зустрічами.
За матеріалами Музею Миколи Пимоненка в с. Малютянка
